Любочко, вірш сповнений віри, любові до Бога, а значить, що у ЛГ буде все гаразд. Тут треба наголос підправити: Я в Бога вірю, в йОго милість, на перше О може так( Я вірю в Божу добру милість) Тебе ж, як ката визнаю. (Чому як ката?) Він- це Ваше випробування: чи зможете Ви не втратити любов навіть тоді, коли він не такий , як Вам би хотілося.Тому мені тут трохи у змісті не контачиться- філософія випдає зконтаксту вірша.Обдумайте ще і трішки удоскональте.А задум на хорошій , чистій канві.Радію, що є такі люди , як ВИ!
Іванку, в Тебе, як і часто у інших Твоїх творах, присутнє зернятко гуморинки- це гарно! Це вірш про дитинство- це спогад- подобаитеься мені. Але хочу ще і від себе додати деякі зауваги, аби Ти трохи підредагував. Коли я був ще у садочку,
Сидів не раз і у куточку, (на мою думку тут буде краще сидів не раз і Я в куточку)
Після ранкового купання (тут наголос падає на післЯ) може краще буде( і після раннього купання)
Зустрів найперше я кохання.
Було їй п’ять, мені чотири,
Я ще не мав авта, квартири, не мав ні авта, ні квртири_ погоджуюся з Валькірією, так буде краще
Вона була ще незаміжня,
Та то моя любов тодішня. можна і так: Ота моя любов торішня)
Я не писав іще куплети,
Носив їй масло і конфети,
Ну і вона мене кохала
І навіть раз поцілувала!
Але зайшов до неї інший, ( Але прийшов за нею інший) так логічніше, на мою думку, бо батьки в садочок (приходять) за дітьми, а не заходять
За нього точно був я гірший,
Бо то прийшов до неї тато ( прийшов не будь- хто, - рідний ТАТО) так еміцйно більш підкраслюється значимість Тата
Із дитсадочка забирати.
Вона розбила мені серце, ( тут наголос падає на мЕні_ зроби так:( вона менІ розбила серце)
А я розбив її люстерце,
І не конфет, а з маком дулю, ( може так спробивати щоб ту дулю забрати : НІЧИМ ії я не зчарую
Нічого їй вже не дарую. ( нічого більше не дарую)
Ось так мені моє кохання, ( Таке от (перше )те кохання) так ти акцентуєш, що кохання було першим і тоді назва вірша є виправдана
Принесло лиш розчарування, ( що принесло разчарування)
А в казці цій мораль така: Чому казці? адже це твіх спогад з дитинства.Швидше це історія. Може так( мораль історії важлива:) ( З татами мірятись -несила)
Думаю, що ,коли відредагуєш , то віршик має всі шанси на виграш. Поки що не оцінюю, але тримаю руку на пять зірочок :)>Успіху Тобі!
Дякую, Любочко! Така яка там героїня?- це от наші прабаусі по 18 дітей мали- тому і голод пережили, і Сибіри подужали- от вони то і героїні. Приємно, що читали віршика.
Так, Укране, розумію філософький підтекст коментаря.Згідна: є час насолодитися матернством, є час писати вірші, але ж що робити коли все в купу злітається?- на вірші лишаються ночі.( тільки чоловік тому не радий:) )
Натлю,віршик чудесний.Прекрасна і передісторія його написання.( мушу зазначити:що близький він мені, адже і сама в дитинстві стояла на воротях- любила футбол.Це було в нашому львівському дворі старих будевель, а воротами були величезні парадні двері в старий польський будинок.- та що там - гарні спогади з дитинства) Удачі Твому віршику.!
п.Галино, гарний вірш.Стільки тут ніжності, любові до України. Добрий вірш!(Трішки підпрацюйте ритм- там легко все поправити)
Я жінка-вкраїнка, як птаха у леті, ( І )Ангел-спаситель мене береже. (тут додала (І) заради ритміки) Як ти будеш поруч,(а) не на портреті, (То) Муза над світом мій біль рознесе.
Я жінка-вкраїнка із краю волошок, (Віночком) з барвінку убрана коса. ( І )крила думок мою душу підносять Сягают теплом,де тепло і краса.
туди, де Господь на порозі чекає- сьогодні зернинками долю встеляю.
п.Галино,як приємно бачити таку затишну світлину! Стрій у Вас, здається ще старий -львівського регіону? бо сорочечка з комірчиком і вишивка орнаментна- гарно!
п. Мартине, за Янголів всюдисущих,за вірш з побажаннями та цікавими ідеями- дяка Вам! Цікаві ж Вам сни сняться: чи не пророчі бува? То ж хай і Вам не зникає писацький запал! Удосконалення Вам у віршуванні та творчих злетівЧи не пробували писати верлібром? формy ще треба підпрацювати.З повагою до Вас!
п. Іване, не гніваюся зовсім- навпаки дуже рада Вашим дружнім підказкам.Прошу це робити і надалі, бо інакше, як же зростати на нивці поезії. Завжди відкрита дlя дружньої критики.Дякую сердечно, що читали вірш.
Яка чудова осінь-Кармен! Так цікаво, з нового ракурсу глянули Ви на цю пору року- гарно! Не впевнена стосовно наголосу тремОло.Знаю, що трЕмоло.Але це може Ваш авторький наголос.Дякую за можливість читати ці рядки.