Олександре, я одразу не побачила Вашого вірша, а тепер прочитавши ще раз переконалася, що пишете душею.Засмутили коментарі Соfії- дуже! Зараз вже просто вибігаю з дому і не встигаю написати, але маю що сказати і, обов"язково це зроблю. А Ви, Олександре, тримайте внутрішнью рівновагу.Ось Вам від мене вірш- хочу щоб Вам допоміг:
Коли ваш гнів сягає величин Найвищих хвиль, вібрацій, амплітуд, Tримайте свій високий, гідний чин- не запускайте в нього злість і бруд!
На море будьте схожі в цьому гніві: Як на поверхні б"ються кораблі, коли бурлять, шаліють шторми сиві, Вітри січуть повітря, мов шаблі-
На дні панує спокій,світло, лад- Так і в душі людини має бути! Щоб не заповз туди ніякий гад, Ніякі скверни, тьмяності, облуди.
Тримайте філософію життя, Магічність "золотої середини". Нехай не вб"ють у вас пережиття Пречистість малолітньої дитини!
Не закрутіться в вихор чорноти! Любов,добро - незмінені константи На тім шляху, що треба перейти І, де лунають вічності куранти!
п. Катрусю, ну не варто примикати до цих стереотипів.Хотіли фашисти бути арійцями- дуже хотіли, але "косTюмчік не сідіт". Ні антропологічно, ані за діями своїми, ані за вчинками - не дорівнюють арійському стандарту.
п. Катрусю, Арії- це славні наші предки, котрим ми сьогодні завдячуємо і нашою багатою фольклорною, мовною(санскрит), культурamu, духовних надбань, знань, зрештою.Що маєте на думці, коли кажете, що правлять арійці?
Наталочко, потрібна річ! Так важливо, аби кожен зрозумів, що майдани не минаються; іхня енергетика долає нездоланні відстані космосу і окошується на майбутні покоління своім гаслом "Свобода".Барикади гартують і людей і слово! Дякую Тобі за ці рядочки!
Настусенько, Би така юна і чарівна дівчинка. У Вас ще все попереду: і кохання, і злети, і випробування. І Друг у Вас буде справжній, бо того що треба просити багато - не друг. Щодо композиції, то Вам треба чітко визначитися: це верлібр, чи це має бути ритмізований вірш, чи проза...Раджу Вам віднайти відповідну літературу на тему віршотворення і читати. Дякую за вірш на сайті і за Вашу відвертість.
п. Анно, Ви зафіксували гарний святковий момент, віддали пошану Великому святому- це радує і гріє. Але це римована проза- не вірш.Чи не хотіли б Ви спробувати написати таки прозу, де могли б більше розвинути колоритність мови, оскамитовість лексики і побудувати ідейну лінію? Адже для Вас цей момент дуже важливий і він має нести набагато більше , ніж просто опис( форографування події).У творі має бути частина розвитку сюжету, і кульмінаційний момент, і завершення, що несе основне навантаження задуму. Тому, п. Анно, за Ваше бажання бачити прекрасні речі і за ідею- 5. Але, як за ритмізовану композицію- вірш 3. Якщо Ви не погоджуєтеся, то ми можемо про це говорити. Натхнення Вам, Світла людино!
Просто пам"ятаймо, що за всі свої досягнення маємо дякувати Творцеві! Він дає- Він і відбирає. Відкриються уміння тому, хто на це заслужив, закриються тому, хто зловживав ними.Чи не так?
"Важко буває не зрадити власному серцю" - це, мабуть, найголовніше у житті, бо із самозрад починанаються усі негаразди. Та попри все, Наталко, з- поміж рядків є віра.Відчувається Твоя сильна енергетика, думка лиється.Гарно!
Іванко, казково і по-дитячому джерельно. Впевнена, що діткам такий віршик був би зрозумілим і легко вивчився! Твори! "Зі мною ж в небі сонце і хмаринки." тут я би забрала Ж, аби було мелодійніше.
Сашко, теплий , затишний і такий чуттєвий вірш! Дуже приємно було читати.Думаю, що ще не раз його перечитаю. Дякую Тобі! 5 і за зміст, і за форму викладу!
Друзі, дозвольте і мені додати свою думку стосовно оцінювання. Вважаю, що градація оцінювання- доречна і потрібна, як і для автора, так і для того хто оцінює. Ніхто з авторів не буде ображатися на адекватно виставлений рейтинг, якщо це підкріплене аргументованим коментарем. Шановні оцінювачі, не бійтеся оцінити твір і високою оцінкою, якщо на вашу думку це заслужено.Будьте щирі перед собою, будьте правдиві у своїх емоціях. Справа оцінювача- чесно оцінити.Справа автора- адекватно відреагувати на оцінку. Можливо варто би було оцінювати в два способи: 1- за тематику та вправно виведену ідейну лінію у творі. 2 - за форму викладу. Хай високі оцінки не стануть прив"язкою і гачком авторів до слави і всіх наслідків опісля. Хай дружня критика ніколи не завадить вам поглянути на себе з очима інших людей. Пам"ятаймо, що царина поетики є також отою площиною у якій випрубовуємося на людяність.Щасти усім! І ще: не знаю, хто саме видалив мій попередній коментар, але прошу на майбутнє вислуховувати усі думки з приводу цією теми.
Друзі, дозвольте і мені докинути своє думання стосовно оцінювання. Вважаю, що жоден вірш на сайті не має залишитися без уваги. Якщо люди прийшли на сайт, значить їм є що сказати, є чим поділитися з друзями. Оцінювання необхідне- це дає можливість до зростання.Кожне оцінювання має коментуватися: чи високе, чи низьке- це справедливо. Хочу сказати тим, хто не вважає за потрібне виставляти рейтинг: не бійтеся оцінити твір, якщо бачите там недоліки, але при цьому професійно аргументуйте( автор тоді ніколи не образиться, а візьме до уваги свої помилки на майбутнє). Не бійтеся оцінити і високо, якщо твір заслуговує це ,на вашу думку. Оцінюючи твір іншого автора високим рейтингом,( якщо дійсно твір заслуговує) ви впершу чергу, робите це для себе, адже є чесними перед собою. Інша справа наскільки оцінений автор зуміє витримати випробування високим оцінюванням. Адже нічого в нашому житті не має бути джерелом увязнення в трясину- чи то слави, чи високого оцінювання ,чи будь- чого іншого. Не бійтеся і поаплодувати, будьте щедрими в своїх емоціях позитивних- це не гріх. А от як вже поведе себе автор , котрому аплодують: чи зуміє витримати це....і залишитися людиною, а не зазнайкою, то це вже справа тої душі котра отримала на свою адресу похвалу. В кожного є свої випробування. Звичайно не можна писати тільки заради того, аби бути оціненим, але і читачі не мають лукавити, обминаючи вартісні речі. І пам"ятаймо слова Сковороди, про те, що світ його ловив і не зловив. Отже не ловімося ні на що, що є тлінним. Всім гарного настрою.