Моя бабця була із сім"ї, де народилося 13 дітей- вижило 9.Вона була 7. Казала, що їли "лепьошкі із стружки"...так виснажила чорнота наш люд...Чому сьогодні діти отих замордованих не розуміють звідки йшло зло? Прикро так>. Виходить так, що пройшов штучний вібір: найсильніші духом і незламні- вимерли.Мусимо наші гени дорощувати до рівня незламности.
Так, мабуть, маєте рацію- вона буває і такою. Хоча греки у свій час поділили її на кілька градацій: від еросу і до найвищої Божої.То ж Ви описали одну з її граней- але гарно.
Ух-ти- невже це вже Андрія??? Хоча, як на мене, то перед днем пам"яті голодомору- не варто б було.А вірш гарнесенький, НАСТРОЄВИЙ- кажу так, бо добре знаю то свята.Любочко, і мені сподоба;ася ідея із ЗАВАНТАЖЕННЯМ світлин- це додає ефекту. Радію Вашим віршам на сайті! Дай Боже Вам творчих злетів!
Бачу, що я з коментом повторилася- вибачайте.А щодо (стугонять) то , як на мене природніше стугонЯть- та і в Стуса читала саме так.Пошукаю і я собі в словнику.
Вікторе, вражає вірш своєю глибокою простотою і, як завжди, щирістю. Погляньте тут. може це опечатка:Як не хочеться їха(ти )нікуди - може має бути (їхать) Вірш провідчула на 12 .Дякую Вам за високу поезію.
Як художник, я ще не відбулася, бо віддала багацько часу на виховання своїх діток, яких у мене не мало.Вірю, що ще все попереду. А закінчила я художній коледж ім. І. Труша.Навчалася в прекрасних майстрів:Р.Безпалківа,(живопис) І. Винничука(живопис). Р. Яцківа( рисунок), Я.Скібінського ( анатомія і рисунок) Роки навчання згадую, як найкращі у моєму студентському житті.На сьогодення багато моїх катрин зберігається у друзів, дещо довелося продавати. Допомагала чоловікові у розписі укр. храму в Америці. Муши сказати, що я ще у творчому пошуку, багато картин ще дозрівають у мріях.
Ой, Вікторє, завжди заганяю себе на кухню з останніх сил- чомусь дуже шкода того дорогоцінного часу витраченого на приготування їжі.Але дувлюся на це з ракурсу філософії і часм вдається дещо смачненьке.Звичайно, що свята- це задоволення- тоді і справді справжня творча смакота виходить. Дякую Вам, що забігли на мій борщик!
Дякую, Наталочко, що продовжила думку цими прекрасними справжніми рядками.Мені подобається, як ми пульсуємо в одній площині думки в царині поетики.Щасти Тобі ,подруго!
Дякую, Світланочко, що відчули ті змаринки і спогадами поринули до берега річки.Якщо вірш не затематикою, то я зніму його з конкурсу- тут проблем немає.
Романочку, а камбін з головами і ворогом називатися не достойний, бо то- лайно, що завлилося нам на голови через нашу немудрість і несміливість. Скажіть: хіба з та псевдорада здатна чесно іти в бій- це чистої води "Гра без правил", "бій не на життя , а на смерть" . Тут кожен має бути неаморфним і поетів -це стосується у великій мірі.Згадую Василя Стуса: " "Боже не літості- лютості! Боже, не ласки, а мсти! Дай розірвати нам пута ці ретязі ці рознести! Дай нам серця неприкаянні, Дай стрепехатий стогнів...." Тому не має бути баздіяння у політ ситуації України!Утримуючи внутрішню ровновагу- треба діяти заради майбуття!