Стежки правди- складні! Часом торуючи іх люди зношують свої тіла, але обчеканюють свій дух! Тут важливо не боятися: страх -паралізує! Страх- пожива для "теміні". Мусимо один раз у житті вирішити, кому постачатимемо енергію: злу чи добру! Дякую п. Катрусю, що чиитали!
Дуже гарні, свіжі образи.Цікавий ракурс бачення теми.Тртішки підправте тут:
Вплетіть, матусю, свічечку в колосся І запаліть, поставте на вікні... Може в цю пізню перемерзлу осінь(В цю пору пізню, перемерзлу осінь) заразди наголосу і ритму ватро змін Сюди вернутись випаде й мені...
Може і я в холодному тумані ( то може я в холодному тумані) Свою стежину в дім наш віднайду І зажевріють кетяги багряні Калини, що зосталась у саду
Наталочко, часом це не будинок архітектора- щось таке, до болю, знайоме.І ф-но...аж защеміло.Ни а ти мов оперна співачка.Ану признавайся: що за арія там у Тебе на умі???
Валентино, образи колоритні, казкові, але ритм вірша дуже збивається.Обов"язково треба вирівняти: зайве забрати, а де треба- доточити,або і справді: не діліть на строфи..Дякую за такий настрій вірша!
Так,- це одкровення! Слова, що струмом пробігають крізь читача! Дуже жаль, що саме такі рядки лягають на папір авторові :( Любочко, але допрацюй у формі, аби була стрункіша подача- перевір ще раз ритміку( розмір вірша), наголоси. Щасти Тобі, людино!
Дякую, на доброму слові, Валерію.До речі, щодо зауважень, -то слушно; але я знаю як виправити ту помилку: просто (юрбу) треба взяти в лапки.Щиро вдячна за Ваше дружнє і гостро-критичне слово!
Гарно і мило Ви про свою онучечку, п. Василю, розповідаєте- очевидно, серце Ваше, повниться любов"ю.Підшліфуйте трішки віршик щодо наголосів та ритміки- буде дуже гарненько.
п.Катрусю, правдиві Ваші слова! Але щоб не вертався тиой 33 рік, маємо себе переробити: залатати пошкоджені гени, вирівняти небтальну структуру.Не піддаватися на глобалізаційні процеси( особливо, на жаль, підпадають під вплив нашо дітки зоглидаючи і навчаючись від Діснеївськіх мультів) і закінчуючи китайоською неякісною продукцією- інкше духовний голодомор- невідворотній!
Так, п. Іване.Я, коли була малою, не розуміла чому бабця всі крихітки визбирyє до одної- не давала пропасти найменшому сухарику.А тепер, коли її вже немає, я притуляюся пам"яттю до її старанних рук, що так берегли і чужу працю, і Боже дарування.