Шановна, пані Наталя, я поважаю Вашу думку, але якби я цю думку ще й підтримав то: розізлився б, насупив поморщеного лоба і сказав - "біблія" пишеться з Великої літери! Не вказуйте мені що читати! Та я Старий заповіт вивчив ще в школі, а Новий прочитав ..." і все... "зарубав би з плеча" наші дружні відносини. Подумайте над цим будь ласка. Грань добра та зла дуже тонка. А особливо у наш час коли ми почнемо відкрито (армією) боротися за свободу то може початись Третя світова війна... з використанням ядерної зброї... з мільйонами жертв... Та краще відрізати щоку ніж втратити все тіло, разом з душею... І, я думаю, народи не боролись, а обєднувались для досягнення спільної мети. Не ображайтесь на юного дурня, будь ласка, прошу перечитайте ще раз мій автобіографічний нарис - діалог добра та зла...
Вибачте, але не можу погодитись з Вами... Кажуть: зло можна перемогти ЛИШЕ ДОБРОМ. Інакше - ми самі станемо на темний бік і лише розповсюдимо зло... Слова Господа - дуже мудрі. Просто ніхто, так як він жити не вміє: відданість, надпотужна Віра, милосердя, доброта ... а за всім цим стоїть величезна Любов, що надихає навіть на найвищий ступінь Любові - САМОПОЖЕРТВУ...
Так, рідна земля наймиліша... Це земля наповнена любовю батьків, дружбою однолітків та старших, першими кроками та першими почуттями ... Земля міняється, а спогади, спогади важко забути... Вони всюди з нами живуть у серці. Бажаю Вам здобути побільше приємних спогадів у житті!
Слава Україні! Слава Нації! Україна понад усе! А майдан - це крайня точка, дай Боже, щоб не було підстав для майбутніх майданів. Миру, добра та злагоди бажаю!
Ні, ні, що Ви, як я можу Вам дорікати. Це я про своє... Стосовно думок то Ваші думки у вірші, мої ж - в коментарі СХОЖІ, але досить різні. Вітаю на сайті Успіхів у творчості.
Настав час переосмислення та пробудження нації. Тільки разом ми здолаємо "зелених прибульців", а ні то із кошмарів вони масово полізуть в нашу реальність, не обмежившись Кримом. Дякую за вірш.
Ні нема, всі ми слабодухі... Негідні називатися синами України. Ми не вміємо рвати кайдани, тому, що, народившись вільними, дозволяємо приковувати себе. Ми не вміємо любити Великих Поетів, і замість того щоб читати - самі пишемо вірші, виставляючи СЕБЕ геніями, а що легше написати власноруч 3 вірші, ніж прочитати, обдумати та прокоментувати хоча б один чужий... Куди котиться світ, а що - навіщо та навязлива "толерантність" - головне відвертість, правда, прямота, люблю значить люблю, а ні ну то самі винні... Ех... Бажаючи не образити, ми ще більше ображаємо. Бажаючи єдності ми розєднуємо. Бажаючи допомогти ми тільки погіршуємо. Тому, що серце ми давно виміняли на тверду та гостру, байдужу та горду - КАМЕНЮКУ! Дякую за вірш і роздуми...