Мудрість – гармонія Світу в собі…? Мудрість – це творчість в тобі і в мені… Мудрість поєднує, Мудрість ранить, Але від неї Душа закипить… Молодість юна – шалена в ній страсть Мудрості шансу вона не віддасть… Стала дорослою… Та все одно Клопотів більше у мить ту дано… Дивний будинок для мудрості – вік! Кожен з ним статний поєднує світ… Тільки от в мудрості доля така, Враз в Анрогіна спотворить вона… Стерта границя до серця жінок Хто ж добровільно піде на цей крок?.. Нащо потрібна та жінка в житті Поряд з якою не Богом є ти? Нащо та мудрість, чи досвід якийсь – Жінку втрачаю я, мабуть, в собі… Другом найкращим усім до ладу… Тільки ж як жінка насправді живу!! Мудрості свіжість душі не врятує Лиш гіркоту мені в серце несе… Болем пронизує розум ранить Та захистити мене не спішить… Жінкою житиму я не у сні Та не пишатись, що мудрість в мені… Цей Божий Дар надто важко нести Щастя нелегко такій віднайти… Мудрістю раду даю почуттям… Волю даремно їм нині не дам… У глибині заховаю душі, Бо не належить кохати мені… Мудрості повна, а значить сама Всю гіркоту допиваю до дна! Старість, що сповнена мудрості дій – Це ж Вічна Молодість дана мені…!
Стереотип, що мудрість у старості. Звичайно мало таких людей, до яких мудрість приходить раніше, але є вони, і в більшості "загартовані" життям, яке не балувало їх...
Мудрість... Нівіяло спогади про село. Там багато мудрих, цікавих людей які при чому в більшості закінчили від сили до чотирьох класів, але люди вони такі ( мені здалось) тому, що в них інше відношення до життя,- не обережне, не безпечне, а якесь просте довірлеве, із постійним намаганням зрозуміти не залежно від думки інших, і водночас підкорення тим законам які існують, кажуть, що "все просте геніальне", от тільки часто мудреці заходять в безвихідну ситуацію на відміну простим сільським людям..
Не народилась я готовою до думки – За ради неї просто нині я жива… Шукаю подих власний в часі, Щоб єдність тіла і душі була! Що творить дух, живе тисячоліття, Структури мозку не породжують думок, Але жаринка, що від думки зародилась У душу життєдайний ллє струмок.
Учитись – отже присвяти себе думці Зануритись в таємне без вагань Знання дають наснаги тілу Та додатковий стимул міркувань. Безмежний час сплива у вічність Доповнюючи відповідь самим життям. Думки у трансі породили плідну здатність А пам'ять трансформують у буття.
Та тільки той, хто в злагоді з майбутнім Енергію свідомості дає У творчість думку сміло повертає Ще не одне століття проживе! Лише у творчості думкам проснутись Лиш в творчості їм просторами йти Масштабність часу збережи у серці Щоб шлях у вічність знову віднайти.
Вся творчість думки у високому польоті, Безсмертя шлях керує почуттям, А з інтелектом сон у змові Підступно прикривається життям. Лиш тільки думка вдосконалить тіло, Вона навчить любити, бачити, творить Вона проріже лезом найгострішим пам'ять Примусить нові далі знову жить!!!
Думки – це «простір», де ликує й тіло В який людина входити спішить Коли здається філософія набридла, Та час на жаль на місці не стоїть… Життя – це думка, що бажає праці А також практики у всьому і завжди, Душі і розуму найтонших павутинок, Щоб всесвітом свідомо, вірно йти!
Ех, да цікаві бачу у вас вилітають думки, а от проблема кожен вважає що він правий, то де ж мудрість? Мудрість не приходить з віком і називати або величати себе мудрим це дуже неправильно пані Іванна, пане Ромео з вами погоджуюсь у селі багато мудрих і вистачає й розумних, але не путайте мудрість і розум, будь ласка задумайтесь над цими словами. А вірш загалом непоганий, але рядки не рівні рими пригають і якось важко мені читається, отака моя думка
Я вів до того, що мудрість це розуміння відносне, до кого і як вона приходить, і чи приходить колись? Це справа дійсно особиста. Проте, розум,- це здатність мислити, осмислювати і таке інше, а то краще назвати знаннями, а знання це також мудрість, не своя, що правда, це також досвід та чужий. Не обов'язково сунути руки у вогонь щоб його зрозуміти чи не так? все це добре звичайно, проте одне без другого не "повнота". синтез усіх цих складових може дати нам загальну картину, але істину прийдеться дізнатись власноруч..
дякую за увагу та пробачте, але читаючи ваші коментарі всі і відразу складається враження що не лише не розібралися в суті написаного мною а й у філософії мудрості взагалі...і вік тут ні до чого і село чи місто....не відчули й того що встигла я пережити й пройти в молодості....тому що в старість ще взагалі ранувато...та і не коментуєте насправді мої думки а просто ведете розмови тут між собою...а я взагалі в стороні
Задум чудовий... Але вірш зовсім не шліфований... Мабуть, не вистачило часу чи терпіння... У душах наших схована мудрість Богом... А як знайти її там? Певно, спочатку треба відкрити Йому своє серце... Молодість? юна? – шалена в ній страсть... Чи молодість, чи юність...Щось одне... Так не поєднується... Страсть (рос.) - пристрасть... У Вас є потужний потенціал творчий... І потрібно докласти чимало зусиль... Без поспіху...
Дякую за коментар та я не фахівець і пишу те, що ллється з душі...шліфувати не намагаюся, бо як вже декому писала в Герої України чи заслужені поети не прусь особливо після появи новоспеченого Героя-поета!! з такими не хотіла б бути й поряд! а щодо молодості-юності...зрілості-старості-юності....чи не погодитесь , що іноді просто нема межі в цих поняттях особливо в філософії чи творчості...Розумію, що Ви не повинні розуміти мене але спроби віднайти прості закономірності в таких творах просто недоречно на мою думку!!
пробачте, та мені дивні коментарі типу "не вистачило часу чи терпіння"!! не пишу свої думки годинами чи днями..це приходить спонтанно ...виклала на папір що навіяла душа і все..про який час чи терпіння говорите?? це типу повинна запланувати твір..вибрати тему, сформулювати план і писати як шкільні твори тематичні чи на вільну тему чи як дипломну чи кандидатську роботу??? я не сприймаю такої вистражданої творчості і дійсно на такі твори при моїх життєвих темпах не було б ніколи часу...
Вибачте і мене, якщо здалося що я щось ліве написав, але все ж я ваш твір коментував, щодо мови- це не азарівська це діалектна моя рідна мова, так вона чимось схожа на російську, але це наша своя повсякдена, (пригають означає стрибають, це у переносному значенні, та і у вас є русизми у вірші, хочете щоб вас зрозуміли-навчіться розуміти інших!!!). Щоб було зрозуміліше спиратимусь на цитати: Молодість юна – шалена в ній страсть ,Мудрості шансу вона не віддасть… Стала дорослою… Та все одно Клопотів більше у мить ту дано… Дивний будинок для мудрості – вік!-- Хіба цими словами ви не стверджуєте що саме з віком приходить мудрість, а у молодості мудрості немає? чому тоді в коментарях змінюєте думку, відповідайте за слова у своєму вірші. І взагалі у вас є багато рядків які мов скриплять на струнах моєї душі, ну не погоджуюсь з вами і все, а рядок-Та не пишатись, що мудрість в мені…ну це взагалі, запамятайте-ніколи не можна так про себе писати, врешті це не мудро...Вибачте за відвертість, пишіть творіть, на радість іншим...
Пані Іванко, здалося що у вашому вірші головна ідея це: Або мудрість або кохання. З частиною цієї теореми я погоджуюсь, бо є така повірка, що молодість п'яніє без вина. Тож за вірш 5. Наснаги.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
