Вам дуже гарно вдалося передати діалоговий монолог, він по своєму ритмічний емоційний динамічний і непередбачуваний, я з цікавістю на одному подиху дочитав до кінця. Не засмучуйтесь, тепер у вас є крила, а вже вони принесуть вам ще багато кохання
А я зрозумів це таким чином: це вірш про втрачене кохання, ви дуже кохали цю жінку а вона до вас не йшла (тобто не відповіла взаємністю) А Зрештою у неї налагодилось своє життя (можливо вона вийшла за іншого заміж) а у вас своє. Але рядки "твоє щастя живе (або одне - тобте інше роздільне з вашим) і мене не забуде" означають що все таки крізь роки вона зберагла до вас теплі почуття. Жаль що назад не повернути роки і не заснувати спільне одне щастя для вас двох. Проте рядки "хай тепер все мине горя більше не буде" означають, що ви її відпускаєте. Правильно, що було того не повернути, а жити треба далі... Отак от, моя думка, вибачте якщо не так зрозумів.
Не треба розмови Багато там брешуть Різною мовою Лапшу різну чешуть. Лише у очах Не сховається правда У тих зеркалах Істина завжди. Трохи за формою не вдався експромт, ну але змістом я вас підтримую
Добре, буду старатись, власне кажучи якби я не дослухався то був би і далі напів сліпим у світлі творчої поезії, а так як я вже і казав, мені відкрили очі. Дякую Вам за підтримку
Пане Василь, хочу поговорити про зміст вашого вірша. Ви пишете що він актуальний, хто його знає може він мені також адресований. "Не задавайтеся поети", а хто задається в чому це передається, може я щось пропустив (я рідко тут буваю, і все ж надіюсь що цей вірш не мені адресовано). Так доба не та, щоб шанувать митця, але ми працюємо не для шани. Вірші - це духовна і могутня зброя світлого життя, творімо вічно лише для цього... Будь ласка прочитайте мій вірш останній і особливо останній коментар, наперед дякую
Ех, браття (дозвольте я вас так назву). Та не про себе я писав ці рядки, не про себе! Мабуть не треба було у коментарях першому щось коментувати. Ви цитуєте мої рядки (вибачте є там русизми) і пояснюєте мені їх зміст - я його писав я їх і сам знаю разом із змістом, ні я не ображаюсь дякую дякую вам. Але ось що я хотів передати - головне не талант, головне людяність (та не потрібні мені ті ранги і відзнаки (свистки і дудки), хтось скаже розмріявся да ). Я не впадаю у відчай, так у мене не все виходить, так я ще мало прожив і нехай досвід років мені невідомий, але це байдуже, я вже дещо знайшов і тішуся цим. Я радий тим що маю, я думаю що ніколи не закину свої перші вірші, бо у них моя дитяча і юнацька душа. Кожен коли пише вірші вкладає у них часточку свого серця, так може воно неідеальне, не все вдається правильно відзеркалити, але головне воно живе, до болю рідне і дуже образливо якщо хтось тупо плює на нього. Ну це мов вирок людині, розумієте. Хоча мабуть найбільше все таки я сам себе розумію. Я не хочу вас образити, я не задаюсь, я просто хотів розкрити ваші серця до сприйняття (саме до сприйняття) світу із усіма плюсами і мінусами. Адже для того щоб змінити щось на краще потрібно побачити погане і виправити його! Не знаю чи хтось прочитає ці слова (я бачу що їх крім мене в кінці ніколи ніхто не читає), та надіюсь що ви хоч зараз зрозуміли про що я писав...
Можливо комусь здається дивним - написав "останній мій осінній вірш" а насправді пише далі, хоча за вікном ще панує осінь. Так за слова треба відповідати. Памятаєте фразу "Покарати неможна помилувати" тут від паузи між рядками залежало життя людини. Так от я поставив паузу після слова осінній - "останній мій осінній, вірш". Постараюсь довгий час не писати про осінь. Хоча признаюсь я довго думав де ставити паузу у своєму вислові.
Звісно це мабуть не так проникливо як у Олександра Володимировича (немо) у посланні до старожилів. Але це також дуже глибокий вірш. Так потрібно бути вихованішими і толерантнішими, але головне - ПОТРІБНО НАВЧИТИСЬ ШУКАТИ У ЛЮДЯХ ДОБРІ, СВІТЛІ і ХОРОШІ СТОРОНИ. Давайте будемо уважнішими навіть до, на перший погляд поганих віршів. Знаю по собі, як хочеться інколи просто прочитати між негативними зауваженнями щось хороше, що надихатиме і надалі на кращі вірші. Принизити людину легко, а от похвалити її, підтримати, підказати порадою дуже важко багатьом з нас. Я радий, що зустрів саме таку людину. Низький їй уклін
Дуже проникливо, бажаю вам щоб дівчина, якій адресовано ці слова (або будуть адресовані, незнаю) обовязково вам відповіла взаємністю. Кохання це прекрасне почуття
Дякую всім за коментарі. Своїм "злетом" я завдячую одній людині, саме вона повірила у мене і відкрила очі на помилки, та що там казати на весь світ поезії. Дуже дуже їй вдячний, цей вірш посвячується і їй також
Повністю вас підтримую: сказати добре слово, не кожен вміє, ти повір але так пянить колисково воно, і скрашує нам зір. вони вже стали нам майстрами і зверхньо дивляться на нас з вершин спихають все руками піднімемось-розженем враз. Тобто я також борюсь як вмію, давай друже вперед, доберемось до лаврів і всіх порозганяємо. Але треба трохи попрацювати... Удачі
Гарно легко читається, мені сподобалось, але оце мої "колеги" говорять що вірш побудований із катренів, вибачте за неуцтво але я думаю що катрени це коли якась складна структура рим, а у ва вдався хороший класичний стовпчик (так ми ще в школі називали частини вірша). Поправте якщо помиляюсь. За вірш дякую
Пане Якове будь-ласка вибачте. Під словом "іронізуєте" я мав на увазі ваше дописування до дякую "і все", мабуть це я просто не так зрозумів. Ви пишете чудові вірші, але вдосконаленню немає меж от я і хочу надихнути вас на ще вищий рівень досконалості. Добре більше не буду писати всякі "дурниці" успіхів вам і неображайтеся. Давайте жити дружно