Ген у лузі соловей співає Пісня та чарівна і дзвінка Серце моє відчаєм стискає Чому доля в мене така гірка. Ех як хочеться так само полетіти Вільним птахом десь в глибоку синь Сумного не бачити, дурного не вміти Щоб лишилась від всьго лише тінь. У саду румяна калина похилилась Обривають її дружно сірі горобці Чомусь доля моя зажурилась і Помарніла як злаки в колосці. Ех а я хочу просто жити Щоб лилося радістю усе Я навчився вже любити Де ж ти є кохання моє
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
