Ген у лузі соловей співає Пісня та чарівна і дзвінка Серце моє відчаєм стискає Чому доля в мене така гірка. Ех як хочеться так само полетіти Вільним птахом десь в глибоку синь Сумного не бачити, дурного не вміти Щоб лишилась від всьго лише тінь. У саду румяна калина похилилась Обривають її дружно сірі горобці Чомусь доля моя зажурилась і Помарніла як злаки в колосці. Ех а я хочу просто жити Щоб лилося радістю усе Я навчився вже любити Де ж ти є кохання моє
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
