Гарно, але одне зауваження, кохання і любов в нашій мові означають різні речі. Кохання може бути лише до дівчини або жінки, а от любов лише до батьківщини, батьків, рідних і т.д. Хоча ви мабуть і самі це знаєте, тоді виправте мене або поясніть чому у цьоиму вірші так вжито ці слова
А я на відмінно від Олександра стану на ваш захист. Не знаю може я буду помилятись то поправте. Дивіться: "Щира радість та скрізь не приходить без сліз" (як бачите я кому все таки забрав би після радість) мається на увазі допоки зросте син - материнська радість, у матері прольється не одна сльоза. Далі - Як завжди матері вже не сплять до зорі, я б вам порадив і не думати тут нічого міняти (знов не сплять - нібито вони колись спали а потім знову почали неспати) Ці слова означують підкреслення того що стало правилом - Як завжди, тобто багато проводять безсонних ночей, так було є і надіюсь буде (хоча кажуть сучасні матері вже не такі як наші...) Одним словом вірш гарний. Низький уклін всім матерям.
Прочитав ваш вірш і відразу піднявся настрій, гарний жартівлий старий добрий народний український стиль (жаль що перший наголос трішки не вдався та то таке, тут буває життя не вдається а то). Бажаю успіхів і неображайтеся на критику.
Нехай впадуть у морок всі страждання Розквітне сад, душевний сад добра Здійсніяться врешті всі Людські бажання Ніколи не панує доля зла. Відкриймо очі, гляньмо разом в світло Воно вже є, воно росте для нас Воно щороку завжди для нас квітло Настав той час, настав настав той час. Але, на жаль за віхами роботи За повсякденним клопотом життя Так важко віднайти нам ноти Що прорізають все наше чуття. А взагалі гарний вірш, я оце лише побачив русизм - минуту, може подумаєте і заміните
Ні ви, Катерино, з моїм іменем не вгадали, я не Артур... Про однакові слова хочу зауважити зверніть увагу там кожен рядок римується, а там де 8 складів там взагалі подвійна рима (у тій пісні цього не було) тому я б не сказав що це зайвий раз написані слова. Слова січе і гнідий я використав для підсилення дивовижності краєвиду, так вони тут доволі незвичні але і вцьому суть...
Дякую за коментар, Будь ласка спробуйте, але признаюсь це важко, навіть у мене трапляються тут дієслівні і прикметникові рими. Незнаю що скаже на це Пилип Тихий. Можливо у вас вдасться краще (але ви якось виділіть свій твір такого стилю, бо я не часто тут буваю і боюсь пропустити), радий буду почитати.
Ні я не нарікаю що мене обминають, просто я мав на увазі, що другий раз на сторінку мало хто заходить. Вибачте пані Галино я дуже сильно помилявся, дякую Вам за коментар. Іване радий, що вам подобаються мої твори, порівняння із немо було лише за тематикою подібне, а у решті звісно все незрівнянне, ну поки що. Обіцяю буду вдосконалюватись
Ха ха, щиро і радісно... І посипались слова наче сльози Не від горя-від радості втіх Громом вразили серце у грозах Примусили задуматись всіх. Тобто якщо пояснити глибше, то вірш у вас вдалий, віє справжнім коханням, саме про таке мабуть мріє кожен, ех - аби лише мрії збулися. Та у вас бачу все складається добре, чи я помиляюсь
Дозвольте втрутитись. Та бачу ви майстер слова, мені якщо чесно цей коментар ще більше подобається ніж вірш (чи може це також добре продуманий вірш а не експромт). Все одно схиляю голову...
Пані Галина, що ж ви так вибірково дякуєте (або не всі коментарі для вас значимі, а може не всі приємні, то ви так і напишіть, щоб я вже заздалегіддь знав). А краще беріть приклад з мене - в кінці у загальному напишіть дякую всім і все.
Я б назвав цей твір римованою прозою нашої історії, кожен рядок натягнутий як струна болем героїзму нашого народу. Памятаймо і пишаймося цим Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим
Вам дуже гарно вдалося передати діалоговий монолог, він по своєму ритмічний емоційний динамічний і непередбачуваний, я з цікавістю на одному подиху дочитав до кінця. Не засмучуйтесь, тепер у вас є крила, а вже вони принесуть вам ще багато кохання
А я зрозумів це таким чином: це вірш про втрачене кохання, ви дуже кохали цю жінку а вона до вас не йшла (тобто не відповіла взаємністю) А Зрештою у неї налагодилось своє життя (можливо вона вийшла за іншого заміж) а у вас своє. Але рядки "твоє щастя живе (або одне - тобте інше роздільне з вашим) і мене не забуде" означають що все таки крізь роки вона зберагла до вас теплі почуття. Жаль що назад не повернути роки і не заснувати спільне одне щастя для вас двох. Проте рядки "хай тепер все мине горя більше не буде" означають, що ви її відпускаєте. Правильно, що було того не повернути, а жити треба далі... Отак от, моя думка, вибачте якщо не так зрозумів.
Не треба розмови Багато там брешуть Різною мовою Лапшу різну чешуть. Лише у очах Не сховається правда У тих зеркалах Істина завжди. Трохи за формою не вдався експромт, ну але змістом я вас підтримую