Із циклу "Заради майбуття" (В основу твору покладені реальні події за розповідями головної героїні Марії- Мрії) * * *
Ліс бандЕрівський грізно шумів напинаючи тінь На розпЕчені прОмені сОнця, віщУючи боєм. І займався огненно від пульсу і палахкотінь Своїх донь і синів, що ішли відчеканеним строєм.
Партизанською піснею грілось осердя землі І незламаним духом світились розірвані рани. О, як рано сіклися об війни роки молоді!- Викладались смертями стрімкі України кургани.
ТИ була, нече сонце- в Тобі синьоока печаль, Ненароджений син і невиспівана колискова. ТИ йшла в строї отім і тобі не було себе жаль- Знала, Мрія- Марія,- ідея живе світанкова.
Зв"язкова - незамінна, в ту пору, у розвідці роль- Серед тих замінованих днів треба було відваги. Це ж висів над Тобою постійний ворожий контроль... І любов тільки... тільки любов додавала наснаги.
ЗапорОшені обрії...Боже мій!- де вона, даль? Тонка нИточка здогаду- рвалась межа інтуіцій, А пройти треба чесно...дорога- розжарена сталь,- Та дорога- змія- в ній немає безпечних позицій.
Коридор з триста викроків, мов порозхитаний міст, Пересічений кулями, оком неситим, злоденним. А Ти, дівчинко, маєш в житті неабиякий хист: Усміхатися смерті, хвилинам нещадним, рутинним.
Він омріяний- там, Ти заспрагла десь тут- це війна! Відкалатає серце на азбуці морзе незнаній. Триста кроків і зустріч...а варта тих кроків вона- Хоч митт"єва, мов місячний промінь в порі передранній.
-Добрий день, моя доле! Ти змерзла? А що це- сльоза?- Він сьогодні про це Тебе, мабуть, і не розпитає. - Тут ось план...Проведе вас ройовий Василько Гроза, Бо Івана від вчора московський заброда карає.
Прикордонної смуги не бійтеся- буде Петро. Телер міни усі розмінує і порозгортає... А упівські окопи під гілок сховайте шатро Хлопчаки піднесуть скоростріли...Хай Бог помагає!
Це і все...Чи ще стрінемось...?-погляд затримає час- Він розкаже незміряно більше ніж зранене слово. -Переможемо!- вір! І ще, прошу: молися за нас! Не кажи, що обірветься світло надії раптово.
Твого серця розкрилля, як голос народу, як крик- Переріже всім страхам надибленим вени і руки. Тільки ще б триста кроків, як звуки дотягує смик- Дотягнути б цю відстань, а далі там поле і круки!
Тільки їм чорнокрилим не вистарчить сил на біду. Дух просвітлений рясно відтворить себе в поколіннях. По Маріях, Зарицьких і Дідиках знову прийдуть Діти Сонця- донькИ України у Славі прозріння!
Подвиг невмирущий... Один із тих, що гідні оспівування... І пам'ять - це найвища з нагород... Деякі рядки підправити б трохи... "А пройти треба чесно дороги розжарену сталь, Це дорога-змія, в ній немає безпечних позицій." "Приоздоблений" кулями?.. Ні, посестро... Тут треба точніше і сильніше слово... "Твоя відданість справі"... Це газетний вислів... Твоя вірність і ... Дотягнути б цю відстань, а далі там поле і круки. Тільки мужня душа здатна взятися за таку відповідальну тему... Добре зерно посіяно... Лишилося дещо підредагувати і поставити точніше розділові знаки... Слава Україні! І хай буде повік-віку благословен Грядуший в її небесах! :-))
Героям Слава! п.Іване, безмежно вдячна за Вашу увагу до вірша, за велику прихильність до теми, котру він розкриває.Дякую за Світле Слово про головну героїню, бо вже ось два роки, як вона перейшла в інші світи.З великою увагою наслуховую Ваші зауваги і вже дещо виправила.Абсолютно погоджуюся щодо "газетного вислову"- якось одразу непровідчула це, а коли Ви вказали, то згодилася , що так і є; саме тому спробувала вже подати в іншому варіанті цей образ. Дяка за добрі побажання!
Ваш вірш вчасний, конче потрібно,щоб пам"ять не згубилася,адже у коловороті життя все так закрутилося,що дуже потрібно відтворювати реальність милулих років( і правдиву),бо без неї не буде нації.
Я б назвав цей твір римованою прозою нашої історії, кожен рядок натягнутий як струна болем героїзму нашого народу. Памятаймо і пишаймося цим Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим
Дякую, Укране, за глибокий та змістовний коментар. Вірю, що Україна, лишень на стадії розкрилля- ще все попереду! Радію, що незважаючи на дратистість теми- цей твір розуміється читачами і коментується. А значить це дійсно, як Ти кажеш, Укране, потрібно живим.Будьмо!
Чудово, Роксолано! Вірш змусив мене задуматись. Я написав кілька поем, вкладав у них факти, ситуації, їх взаємодію, майже ігноруючи метафори, які, на мій погляд, відвертали увагу від головного і утруднювали сприйняття. І от тепер, прочитавши ваш вірш, я остаточно зрозумів, що помилявся. Бо вірш ваш красивий не тільки героїчним сюжетом, а і оздобленням. І це справляє набагато більше враження на читача. Так тримати! Щодо відкалАтає. Здається, в усіх місцевостях наголос тут один - відкалатАє. Можливо треба -відкалАтує, тут наголос правильний. Або щось подібне.
Валерію, я почуваюся щасливою від того, що цей вірш зазвучав читачам- мені приємно знати, що і Вам сподобався він. Намагатимусь і надалі розкривати цю тему у своїй творчості, а Ваш коментар додав мені ще більше відваги.Стосовно (відкалАтало), то я перегляну цей момент.Завжди вдячна за Ваші слушні зауваги.
Така напруженість, атмосфера того часу, немов сам побував з Марією, Васильком і Петром в підпіллі! Проие одвічне "бУло- булО", азбука Морзе. код Брайля. З повагою! Слава Україні!
п.Пилипе. вдячна за Ваш відгук. Радію доброму слову про вірш, дякую всім дорогоцінним заувагам.Слава Богу! Слава Україні! Слава героям!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
