Мого прапрадіда луганського кровинка- Кровинка горда, нездоланна, дорога Тече в мені, звучить,немов іскринка- Кричить в мені за часом тим снага.
В селі у діда, в Дяковім, гора Ще й досі називається " Могила". Таких могил і час не постира- Напевне ,честь козацька там спочила.
Там дід зростав- він був із корінних. В них з бабцею дітисьок було " надцять". Та чи жила б сьогодні я , якби не тих... Якби не тих, ріднесеньких ,дванадцять.
А дід був добрим- всі його любили. Він домоткане полотно стелив під небом, І на Великдень все село гостилось В його дворі- і двір той був прещедрим!
І був дід родом із Михайличенків- Живою, українською співав! А бабця як наліпить всім вареників Дорослим й дітлахам.А дід казав:
От хто як їсть- то так він і працює!- Він так робітників своїх звіряв. Працюють наймити, а дід вже як гарує! Нікого він в житті не ображав!
У нього скрізь робота аж кипіла! В спекотні дні,наповнені жагою, Коли земля з посухи очерствіла- Він день і ніч поїв її водою.
Вона ж родила щедро і одверто. Дід був - таки не бідний чоловік. Та сікся погляд об майбутнє стерте В передчутті про тридцять третій рік.
Все так і сталося: його за господарність, За щедрість, людяність, за предків оберіг, І за любов до праці, і за вірність Жорстоко розстріляв двадцятий вік.
Тече ще в мені крапля крові діда І бабці із Бандерівських сторін! Я тою кров"ю в час важкий зігріта, І в час зневіри піднята з колін.
Це тою краплею мене штовхало в бій, Як нашій пісні обрізали крила! На голодовках, на студентських, був нас рій!- Це я енергією тої краплі жила!
Бо дід і бабця вміли зберегти Орлиних крил непобориму мрію: Літати вільно в небі і могти Попри усе не втратити надію!
Мені от сняться часто в одностроях Відважні люди,сповнені любові І їм не суть,щоби ходить в героях... І щоб звучати десь у передмові.
А їм важливо,щоб краплинка крові Пролита в землю- ЩОБ НЕ ЗАДАРМА! А їм щоб жити в українськім слові, Бо от ріднішого від нього в нас нема!
Вони неперерубані на ґвинти, Вони непересічні і прості. Вони фундаменти, основи, генофонди, Вони у нації високо на чаті!
І от тоді, коли ці дві краплини: Бандерівців і прадідів із Лугу, Стікаються в мені, немов жарини, Зливаються в одну вольтову смугу-
Із мене монолітно рветься викрик: На схід і захід! З заходу на схід! То ж об"єднаймося на долі виклик, Щоб гідним був наш історичний слід!
І хай нас Бог боронить від руїни, Від розпачу на спаленім мості!- Бо серце розірветься на частини За ті краплини крові золоті!!!
Пані авторко! Хвалить себе, та ще й у перших рядках вірша - це неетично. Останній рядок першого стовбчика "Кричить в мені за часом тим снага" - повна нісенітниця, бо снага не може кричати, вона взагалі нічого не може: не бігать, ні радіти, ні на дубі сидіти... Притягуєте рими за вуха? Пожалійте читача! Треба також хоч трішки цікавитись історією і знати, що гори-могили - то кургани кочевників і честь козацька (тобто козаки) там ніяк не могла спочити. Це глум над памяттю наших прадідів. Далі: "Там дід зростав- він був із корінних... " Корінним буває кінь у трійці.... Далі: "дітисьок було " надцять" - про кількість так не кажуть... Взагалі, треба було над віршем добре попрацювати... Бажаю успіху!
Шановний Поете, відчувається, що цей вірш Вас роздратував.Якби ж то конструктивна критика, а то якісь напади на Світлу пам"ять моїх предків.Де Ви прочитали про самовихваляння? Я розповідаю про кровинку свого прапрадіда, котрого розкуркулили, бо вважали занадто багатим.Бо постраждала вся наша родина від голоду- 33рр.І звичайно, що кров цих людей для мене золота, а оскільки це моя родина, то і в мені вона тече.Можете цьому заперечити? Далі: не переклaдайте з російської мови поняття " "Корінний", бо саме там в тройках є коренной конь. А в нас це звучить так: СПОКОНВІЧНИЙ, ПОСТІЙНИЙ(ПРО НАСЕЛЕННЯ ПЕВНОЇ МІСЦЕВОСТІ, ПРЕДСТАВНИКІВ ПЕВНОГО СЕРЕДОВИЩА)( тлумачного укр. словника) Там хіба-що є доречним ставити багатокрапковість, бо це обірваний образ. До прикладу:" Ганю, а де той Іван живе?"- питає Орися-" Та ж він із Сулимівки, корінний..." відповідає Марія.
Далі: щодо могили то там дійсно є гора яку називають" могила". Ще ніхто її не досліди, то і стверджувати не можна, що там у ній, але те що козаки аж до Дону і до Краснодару пішли то це стверджує ,що саме на лугані вони перебували,а вже потім туди на копальні завезено повно чужорідного носелення.
Далі: "надцять"- це вислів, коли хочуть сказати про велику кількість, але не вказуючи точно число.Знову ж таки: "Катрю, а скілько в них дітей?" - Щось уже й не пригадаю..."...надцять"- багацько там. Це побутова мова. Така мова яскраво підмічена у творах Стефаника- варто почитати.
От, ще забула про снагу. Отже, з Великого Тлумачного словника українськї мови: Снага- це фiзичні сили, енергія.Внутрішні сили, можливості. А якщо це використано, як художній образ, то чому, ця енергія не мoже в мені кричати??? Вона навіть волати може.Чи чули колись, як поети застусовують образ " Кричить в мені кохання", " "Кричить в душі бажання", Те ж саме і зі снагою.Думаю Ви просто не відчули цього образу- жаль. .
Пані Роксолано! Чому Ви так нервуєте? Якщо Ви виклали свій вірш в неті, то вже майте мужність сприймати критику. Ви ж цього хотіли? Тим більше, що всі (!) мої зауваження доречні і підуть Вам на користь. Це Ви ще зрозумієте. Я сам був колись гарячий і дуже ображався. А з роками зрозумів - кожне критичне слово - це ще одна щабелька нагору, до піку майстерності. Бажаю успіху!
Знаєте, Поете, мушу визнати, що Ви дуже уважний читач.Приємно те, що помічаєте деталі. Але я не те щоб нервую, я просто не згідна із заувагами до слів "корінний",( бо тлумачний укр. словник пояснює це на користь мого вірша),снага- енергія котра в мені і може давати певні відчуття.Шодо МОГИЛИ , тописала під впливом народнопісенної творчості Галичини і писала не про курган, а про могилу, бо у нас часто співається "Насипали дівчатонька високу могилу, а над нею посадили червону калину", ТА Й ШЕВЧЕНКО ПИШЕ ПРО МОГИЛИ, А НЕ ПРО КУРГАНИ. Хотілося щоб Ви відчули основну ідею цього вірша: "І хай нас Бог боронить від руїни, Від розпачу на спаленім мості!" Але. попри все, рада бачити Вас на своїй сторінці, буду рада Вам і надалі. Успіху!
Як би Ви написали "з корінних жителів", то було б все гаразд. А просто "корінний" - так людей не називають!
"В селі у діда, в Дяковім, гора Ще й досі називається " Могила". Таких могил і час не постира- Напевне ,честь козацька там спочила..."
Ви ж пишете про ГОРУ, ще раз підкреслюю - ПРО ГОРУ, яка називається МОГИЛА. Я свого часу цікавився археологією і запевняю Вас, що гори насипали кочевники - кургани. Їх в народі і називали могилами, бо в них були поховання вождів племен кочевників! А ви, не розуміючись на цьому, дозволяєте собі припустить, що там козацька честь спочила!... Це абсурдно!
"Кричить в мені за часом тим снага..." Кричати може душа, але не снага. Я ніде не читав такого, бо це теж абсурдно!
Повірте, я щиро хочу, щоб Ви писали краще, ретельніше працювали над рядком і словом! Я бажаю Вам добра! На жаль, не настав ще час, щоб Ви зрозуміли істину: Век живи - век учись. Навіть визнані майстри слова висловлювали мені подяку за слушні зауваження, поради. Не гарячкуйте! І все буде добре.
п. Тарасе, завжди з увагою ставлюся до дружньої критики.Автор обо"яково має співрацювати з критиком, бо інакше дійсно не буде росту.Але є умови і для критика самого: якщо він хоче щось змінити на краще, то тільки за умови, що його критика буде покладена на канву добра.Багато хто ж хто з критиків просто хочуть подомінувати на помилках авторів. Щодо " корінний"- то в словнику йде пояснення до цього слова без уточнення житель.Може будти корінний, скажімо, киянин, або луганчанин.В контексті мого вірша є покладено так: "Там дід ЗРОЗТАВ( в даному випадку пояснює територіальну приналежність)- він був із корінних..." Це можна розважати і як обірваний образ, який успішно застусовують у віршотворенні.Вірш- це в певному значенні-АБСТРАКТНА РІЧ, де, власне, автор має стимулювати уяву і думку читача- і завсім не завжди доречно займатися літературщиною, зайвим описом,де він не є доречний.Та, зрештою, можна зробити і так: "там дід зростав- з жильців він корінних" -але мені чомусь це не так цікаво- аж надто розжовано( цікаво було б почути ще чиюсь думку про цю строфу) Щодо могили: то знови ж таку я у вірші не стверджую, що це точно є козацька могила, а лишень припускаю: " НАПЕВНЕ честь козацька там спочила", але це вже мої роздуми, бо ж ніхто ще не доказав, що це дійсно курган, хоча кургани насипали половці і ставили на них камяні скульптури. Цю традицію, можливо й половецьку перейняли козаки. У їх побуті, одязі і зброї є дещо спільне з половецькимим. Взагалі тілоплокладання в могилу почалося вже в културі ямників і черняхівців, коли прийшли арії. Мені важливо було провести у вірші причетність мого роду з лугу до козацьких коренів- це часткова ідея вірша, а про те що то за могила ми ще, можливо, колись дізнаємося. В будь -якому випадку дякую, що сканували вірш. Добра Вам!
Звідки Ви родом Роксолано ? Ваш вірш, хоча і має неузгодження, та все ж палає духом патріотизму до рідної землі. Справа у тім що Україна починалась на Сході, на Сході її і "душили" чим скоріше. На моїй землі тоді були Австрійці, Німці та Поляки. "БОРІТЕСЯ ТА ПОБОРИТЕ". Схвалюю Ваші намагання у пробудженні свідомості та пробудження пам'яті про світлі життєві роки прадідів НАШИХ.
Дякую п. Андріє, що заглянули на цю сторінку. Стосовно коріння мого роду, то все так і є, як написано в цьому вірші. По материнській лінії знаю про своїх прeдків до 4- коліна.Саме про свого прапрадіда І. Михайличенка я і описала в творі.Він був настільки доброю людиною, і хорошим господарем, що, в селі і до сьогодні пам"ятають розповіді про нього.Пам"ятають і про те, як для усіх, хто у неділеньку вертався домів, дід розстеляв на дворі у себе полотно(просто на траві, бо ж людей немало) і пригощав усіх варениками з капустою( а бабця їх робила величезними, як у гуцулів- це щоб усі одразу наїлись) калачами, пиріжками...бідних не ображав, наймитів жалів і дбав про них.Це все мені розповіла моя бабця, котра ще розповідала мені віршики, які дідо її навчив: Посходились зайці в лісі, Та й стали тужити. Не дають нам на цім світі спокійно пожити....... Цей віршик дуже рідний мені, а ще ось демонструє нам, що жила українська мова у найвіддаленіших куточках лугані, та й сестри бабці моєї і брати, чудово розмовляли української. Страшні картини про 33 рік чула я від своєї рідних ще малою, коли літом відвідувала славні села Бобрикове, Дякове, Красновка...Багато цікавих родинних історій ще б можна було оповісти, але це якось згодом. По батьківській лінії -моє коріння із галичини, з бандерівської колиски повстанців.Це села Комарно, Хоросно,м. Львів. В даний час мій 86 дід- Богдан Буць працює над книгою, що має викласти історію села Хоросно, розповісти читачеві про всі історичні події, що там відбувалися. Не сприймайте цей коротенький опис про родину за самопохвалу, як це розглядає п. Тарас.І ще, друзі, завжди буду рада дружній критиці щодо віршової форми.Сприйму і виправлю якщо щось не так.
Роксолано! Чудовий автобіографічний вірш-балада! Я вітаю Вас! Він мені дуже близький ще й тим, що багато в чому нагадує долю моїх предків. Під час репресій, т.з. колективізації, прадід Пилип Дейнека з дітьми і онуками мусив тікать із Сумщини в Донбас. Ось чому саме на Луганщині я й народився...
Хороший автобіографічний вірш, глибоке і розлоге у вас українське коріння.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
