Звісно, треба надіятись, незважаючи ні на що. Кажуть чим важче наше життя тут, тим легше буде потім... І мудрість приходить не від хорошого життя... А ще випробувань приходить рівно стільки, скільки ми можемо витримати... Тому я думаю Ви сильна Людина, яка з гідністю все перенесе і здобуте безцінний досвід та безцінні духовні скарби. Дякую за увагу.
Насторожують слова: "і душу й тіло в битві ратній, "за москалів й жидят"". Навіщо Ви ще й жидів сюди вплутуєте і , правильніше битва не "за" а "проти"... Поясніть будь ласка.
Ясно, дякую за пояснення. Але, я думаю, що спогади бувають різними і вона, будучи вірна минулим спогадам розминеться із майбутніми. Не можна жити минулим. Хоча воно й має вплив на майбутнє, але який це буде вплив - залежить від нас.
Ще не вмерла Україна і ніколи не помре. Тільки разом, забувши про образи ми добємося того що хочемо і на що заслуговуємо. Вибачте що не так. Слава Україні!
Сумно... Важка історія ... Я чув подібне: як хлопці спорили, на дівчатах, "закохували" і кидали. Мабуть, важливо вміти розрізняти брехню від правди і памятати: справжня краса - духовна, захована за серцем, яке не може брехати, просто привідкрий своє, щоб відчути його, і .. не поспішай... Щиро бажаю веселих історій із щасливим завершенням.
Я думаю це інформаційна війна, яку російські журналісти розпочали дуже давно... Все це викривлює реальність і саме звідси виник образ "українця-бандерівця, що спить з автоматом "...
П робачте за важкий характер. Р озмова з Вами - честь для мене. О мріяв - що не можу мати Б агатство в серці лиш наверне , А кторство, фальш, міраж, несправжність Ч им завжди все в мені багате Т а все прямує мов на марність Е піграфа для Вас не варте. Як кажуть - протів лома нет прийома, (хіба що другий лом). Дякую за все.
Щиро. А що як: оселитися в селі, збудувати дім та огорожу, посадити вишневий сад (викопати ставок, розвести рибу), одружитися, виростити дітей, писати вірші та, найголовніше - запросити Нас (Ваших колег по сайту, хоча б деяких) до себе в гості, а ми вже тоді і пісню разом заспіваємо... Всього найкращого!
Шановна пані Наталія (Валькіріє) Коли закований у кайдани самотності, коли десятки раз намагаєжся знайти хоча б одного надійного друга по духу, коли від стукання в двері розбив до крові кулак (хоча й починав стукати пальцем) то вже готовий вибачатися перед всім світом вже навіть за те, що живеш...