Буде вітер сердито в саду завивати.
Жовте листя водитиме сумно танок.
А батьки вже ніколи не прийдуть до хати,
Бідолашних ніхто не підніме з гробок.
Буду плакати я, бідувати, страждати.
Вже ніхто не зігріє любов"ю мене.
Тільки іноді буде печаль огортати
Безпораднеє серце, самотнє й сумне.
Вітер стогне в саду, шаленіє, ридає.
Стрімко листя летить у віконце моє.
І повільно печаль черв"яком заповзає
В мОє серце й до ранку заснуть не дає.
Мила Тамілочко,дуже гарний,щемний вірш,Я Вас розумію.вашу тугу.У мене теж батьки вже пішли за мешу.Хай буде всім їм царство небесне,а ми живі ,щоб завжди їх пам'ятали!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
