А я живу відчуттями, що ніяких муз не існує (якби вони існували, то, мабуть, жодна з них не витримала б мене, хах=). Усе в нашому єстві. Щасливий - відчуває це і навпаки буває велике горе примушує писати, а середнього, я думаю, не дано. Творчі люди здатні відчувати на перший погляд буденне - занадто гостро. Тому переживайте кожну хвилинку по особливому і успіхів у творчості, а успіхи, я впевнений, будуть!
Спасибі, пані Катерино. Можливо я ще мало прожив, але те що я пережив уже заслуговує на такі вірші. Звісно Ви маєте рацію у своїх словах, але біда у тім, що я не можу самотужки змінитись.. Пустелі потрібні мусони, колючкам цілющі речовини і мені дещо потрібне...
Сподобався Ваш вірш.. Дозвольте відповісти: Є сотні різних всіх доріг, від них ще по сотні стежинок, як важко знайти у чужих, для сЕбе мізерний спочинок. Невже життя таке пусте, воно то повне, та болюче! Мілке? Важке? Стрімке? Тривке? Погладисте й таке колюче! Нехай "мілкий", зате він щирий, нехай в чужих є помилки, йому свої все ж більше милі, вони ж на те і є свої! =) Розумієте? Хоча б з поваги до моїх слів, відреагуйте якось.
Приємно бачити Ваш, пані Галино, коментар. Повторюсь - я не маю можливості записувати пісні. Можливо, хтось, колись, зверне увагу на цю пісню проспіває і запише її. Я був би дуже радий.
Дякую, пані Наталія, за приємні слова. На жаль, я не маю можливості записувати пісні і співаю я погано. Можливо хтось допоміг би у цьому, я був би і сам дуже радий!
Дякую, Анатоліє Івановичу, за коментар. Я впевнений у кожного є багато приємних спогадів як дитинства, так і всього прожитого життя. Заради цього варто жити...
Погоджуюсь з попередніми коментарями. Якісь сумні Ваші слова.. Погляньмо з іншого боку- осінь приносить тишу і спокій, сонливу радість і щемливі спогади про .. наприклад Весну. Успіхів у творчості.