Це досить старий вірш. Я просив його опублікувати Валькірію, ось вирішив перепублікувати самотужки. Дивлячись на жебраків я завжди згадую слова одної мудрої бабусі: За будь-яким жебраком стоїть Господь і дивиця, хто кине йому монету, а хто ні, а монети ті не прості, кидаючи монету ми ділимось власним світлом, милосердям, добротою і щиросердністю не лише з жебраком а й з усім світом. Адже написано у Біблії від імені Бога: "я говорив Вам, а Ви не слухали, я показував Вам, а Ви не бачили, Я ПРОСИВ ВАС, А ВИ НЕ ДАВАЛИ. А люди і питають, а де ж Ти говорив, коли ж Ти показував, В ЯКОМУ МІСЦІ ТИ ПРОСИВ. І відповідав їм Бог: я говорив устами священників, я показував діями цілителів, Я ПРОСИВ ПІД ВИГЛЯДОМ ЖЕБРАКА..." Вирішувати Вам, проте не завжди ми маємо те, чого бажаємо і тим більше чого заслуговуємо, особливо у сьогоднішньому світі... Дякую всім за увагу
А мені осінні дощі навіть допомагають... В хвилини суму, туги і самотності разом з душею плаче небо... Спробуйте співпережити дощ, стає набагато легше... Спасибі за твір
В останньому стовпчику "в лікарі" Ви мабуть мали на увазі "в лікарні" А хто ми такі щоб осуджувати? Людину повинна судити її совість, а якщо совісті немає то кажуть: "Господь Бог тобі суддя" А суд прийде, тільки ми ще до нього не готові...
Віра, віра у кожного так би мовити своя. Кожен може у щось вірити, і я впевнений вірить, але не завжди в те що потрібно, або наче пустоцвіт, віра є лише ззовні, а насправді... Як важко бачити добро, ще важче - вірити у нього, куди б нас в світі не несло, прийдемо всі ми до одного. Відкиньмо красномовність слова, відкиньмо всі нудні образи, хай буде осінь "веселкова", а не сумна, одіта в грязі... Всього найкращого =)
Шановна Ірина Василівна Дякую за Вашу ОКРЕМУ увагу до мого коментаря. Слова, слова кожен сприймає по-різному, як і все інше, в тому числі й віру. На Вашу репліку згадалась ще одна цитата: "Чорти теж вірують і бояться...". Я просто звів Ваші слова до цитат. Залишилось тільки правильно їх зрозуміти... і відпаде потреба ще щось пояснювати. Успіхів у творчості!
Напевно вірш писався в місті, де за високими дахами не видно місяця, наче його темрява поглинула, і лише на клаптику нічного неба між дахами гуляють зорі.
Хтось бачить золото, а хтось мертве сміття . На жаль, в цьому матеріальному світі багато хто теж ЛИШЕ матеріальний, наче дитина що плаче, коли забрають іграшку. Але - "кожному дістанеться по вірі його"!
На жаль, і мені знайомі твої почуття... Правду пишуть в коментарях - життя минуще, а кохання вічне. Аби лиш те кохання обоє берегли! Бажаю щастя в особистому житті!
0
гарний вірш у Вас, чистий як сльоза 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('