Здраствуй юний друже Самотність.. самотність, не залежить вона від віку, і не завжди повязана із коханням... Самотність, самотність у кожного своя, адже в кожного є щось таке, чим не можна поділитись з оточуючим світом, а так хочеться. Самотність, самотність це переосмислення себе самого - чому так і як це можна змінити і чи взагалі можна змінити. Самотність, самотність вона після важких хвилин пригортає і голубить, а після радісних навпаки гірша злої мачухи - бє, колить, розриває і ненавидить... Багато можна про це говорити. У тебе вона така ця самотність, і я її поважаю. Я трохи збився у рядках: Та тОну в нім, хочеться щоб було - та тонУ в нім, подумай будь ласка А може це я помиляюсь Загалом сподобалось
Як далеко сягає коріння Вашого вірша: Дельфійський оракул, фалесівська школа і Сократ ще проповідували: "пізнай самого себе". Світло старих істин - найцінніший скарб всього людства...
Нарід буває різний... Звісно нас всіх обєднує певний менталітет, єдина мова, єдина батьківщина, єдина віра, але кожен з нас - Особистість і судити варто теж кожну особистість окремо... Ви знаєте, і серед нашого народу є співвіттчизники з хорошою долею... чому? і як? за які заслуги? чи подяки? це вже інше питання Спасибі за вірш.
Це досить старий вірш. Я просив його опублікувати Валькірію, ось вирішив перепублікувати самотужки. Дивлячись на жебраків я завжди згадую слова одної мудрої бабусі: За будь-яким жебраком стоїть Господь і дивиця, хто кине йому монету, а хто ні, а монети ті не прості, кидаючи монету ми ділимось власним світлом, милосердям, добротою і щиросердністю не лише з жебраком а й з усім світом. Адже написано у Біблії від імені Бога: "я говорив Вам, а Ви не слухали, я показував Вам, а Ви не бачили, Я ПРОСИВ ВАС, А ВИ НЕ ДАВАЛИ. А люди і питають, а де ж Ти говорив, коли ж Ти показував, В ЯКОМУ МІСЦІ ТИ ПРОСИВ. І відповідав їм Бог: я говорив устами священників, я показував діями цілителів, Я ПРОСИВ ПІД ВИГЛЯДОМ ЖЕБРАКА..." Вирішувати Вам, проте не завжди ми маємо те, чого бажаємо і тим більше чого заслуговуємо, особливо у сьогоднішньому світі... Дякую всім за увагу
А мені осінні дощі навіть допомагають... В хвилини суму, туги і самотності разом з душею плаче небо... Спробуйте співпережити дощ, стає набагато легше... Спасибі за твір
В останньому стовпчику "в лікарі" Ви мабуть мали на увазі "в лікарні" А хто ми такі щоб осуджувати? Людину повинна судити її совість, а якщо совісті немає то кажуть: "Господь Бог тобі суддя" А суд прийде, тільки ми ще до нього не готові...
Віра, віра у кожного так би мовити своя. Кожен може у щось вірити, і я впевнений вірить, але не завжди в те що потрібно, або наче пустоцвіт, віра є лише ззовні, а насправді... Як важко бачити добро, ще важче - вірити у нього, куди б нас в світі не несло, прийдемо всі ми до одного. Відкиньмо красномовність слова, відкиньмо всі нудні образи, хай буде осінь "веселкова", а не сумна, одіта в грязі... Всього найкращого =)
2
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('