Може... Не змінився б світ, без війни , трагедій, горя, але все ж змінився я, переживаючи проколи, проколи долі... Може утопія то рай? А може болю не існує? Не бачив би я цей розмай, кого ідилія хвилює? Може... О Боже, Боже. /це лише моя думка/
Дякую Ірино Василівно за коментар. Щоб дізнатись чи складно так писати, прошу спробувати - для мене це різновид "однослова". Я думаю для Вас, як і для багатьох поетів так писати не буде важко. Я просто намагаюсь відкрити нові шляхи поезії (хоч якийсь толк у натхненні =) я буду радий якщо інші автори мене підтримають. Щоб не читалось ривками мені варто працювати...
Щемливо написано... Ах... я думаю головне щоб вічною була память, адже вернути роки неможливо, ми не в силах вже щось змінити, але память батьківського дому давайте пронесемо крізь все життя.