Я сотні раз проходив мимо тебе, Без звад як є, до сонця, до свободи. Багато раз мене вкривало небо, На ніч, не маючи твоєї згоди. Минулого свідоцтво незабутнє, Від доріг своїх, що мали почуття. Безмірне торжество моє майбутнє, Мій світ узявши понесло на життя. Крізь пал огню, крізь вкриті димом далі, Ішло до мене, від рідного тепла , Моє життя, крізь болі і печалі, Несло із цвітом, що матінка дала. Нараз усе зійшлось по заповіту, На щастя й радість, від тисячі думок. Піднявши в небо пісню оповиту, Таку рідненьку, як мамин голосок.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
1
