Я сотні раз проходив мимо тебе, Без звад як є, до сонця, до свободи. Багато раз мене вкривало небо, На ніч, не маючи твоєї згоди. Минулого свідоцтво незабутнє, Від доріг своїх, що мали почуття. Безмірне торжество моє майбутнє, Мій світ узявши понесло на життя. Крізь пал огню, крізь вкриті димом далі, Ішло до мене, від рідного тепла , Моє життя, крізь болі і печалі, Несло із цвітом, що матінка дала. Нараз усе зійшлось по заповіту, На щастя й радість, від тисячі думок. Піднявши в небо пісню оповиту, Таку рідненьку, як мамин голосок.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
та
у Вас 
1
