О Господи, невже це так буває! Всі подумки з любов’ю йдуть до блиску. Притихла чвара, хай лицарство гуляє, До згоди йти, від неї, нам не близько. Душа мов замашна і бистра птиця, До небес злітає, прагне до добра, Тепер вона, нікого не боїться , Від любові дух у неї не вмира О Господи, невже це так буває! Невже єднань в запеклому аркані. Бальзам для нас з нектарами збирає, Щоб серце в нас розквітло у тумані. Давно б уже, люд до Господа сходив, Який любов всевища об’єднала. О дай, нам волю, у нього попросив, Яка від болі, більше не вмирала.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
