Щемливо написано... Ах... я думаю головне щоб вічною була память, адже вернути роки неможливо, ми не в силах вже щось змінити, але память батьківського дому давайте пронесемо крізь все життя.
Цей вірш, наче лакмусовий папірець суспільству... Хочеться надіятись, що середовище зміниться, але мені хочеться закликати всіх читачів - Давайте починати із самих себе! давайте станемо взірцем для інших, давайте возвеличувати добро і ДОВОДИТИ ДІЛОМ свої слова. Успіхів у творчості
Ви зачепили важливу тему Проте совість теж може приносити свої болісні плоди ... До совісті ще потрібна Честь, Справедливість, Доброта і врешті-решт Людяність.