=) усе по колу.. лише в природі, а для нас - неповторна 23-а осінь, чи 41-а зима, чи 58-а весна, або- 95-е літо. Розумієте, і більше такого не буде, буде лише щось схоже...
Що "поет" -звання чи доля, титул чи тягар прозрінь? Муз небесних допомога? адже він творець іскрин! Тих що мають зігрівати, бути маячком в пітьмі, мов незвідані солдати, невідомої війни. Вється зміями зневіра, тріскає граніт добрА, кажуть - думка недоспіла, помилковою була. Встань, іди, повір у сЕбе, молодий ще, значить жди, фатум ще тебе наверне, до весняної пори. І тоді все прийде з неба: Сенс життя - дорога в рай, доля буде, якщо треба, а не треба - й так прощай...
Був у долі нещасливій чоловік Вкраїни, мав диплома червоного тягарем на спині. мав відзнаки минулого спогади успішні, та прогнози майбутнього були все ж невтішні. Сміх лунає за відзнаки табу на кохання, болячок зібрав по вуха за переживання. Та що діти, де родина? друзів й тих немає, колись був потрібний іншим, камінь серце крає... У кожного свої проблеми, давайте З ПОВАГОЮ ВІДНОСИТИСЬ до кожного!
Досить гарний і доволі точний переклад. Але мені не сподобались слова - "дальняя", "давнії", "зрілії", збіг "В Відпливи" подумайте будь ласка. Дякую за увагу
"..А сенс життя - це запорука долі." цей вірш теж мені сподобався. Але: Життя - таке широке чи таке вузьке, комусь безмежна тиша, а комусь війна, у чому ж сенс? Нещасному, тоді лише сумне, а значить й доля в його світить нелегка? Такий підтекст?!?
=) прекрасні Ваші слова, так хочеться їм вірити... На жаль, бувають люди, гірші за вовків, на жаль, не вірю в чудо, хоч вірити б хотів... Ех, а Вам всього найкращого!
А мені знову згадалась приказка: Чого бідний, бо дурний Чого дурний, бо бідний Тоді чи можна багатих "дурнів" при владі вважати справжніми Дурнями? Подумайте будь ласка
Розпустила коси золота верба Над озерцем журно заплакАла Мала влітку листя, а зараз нема Осінь златокрила все забрала... Ех... Плакав ясен за моїм селом Чом під осінь сумно якось стало Пташенятко під його крилом Наче вчора тільки виростало... ...
теплі роздуми Бачу у Вас з рядком: "Нагряне вЕсна, розірвЕ пітьму", виникли труднощі. РозірвЕ, а не розІрве - ще нормально читається, на мою юну дуку можете в цьому слові прибрати наглос, а от вЕсна, трохи важче.. можливо переставте слова на - "ВеснА нагрЯне..." , хоча тут повторюється склад на - на. Успіхів у творчості і приємних роздумів
Самотність.. самотність, не залежить вона від віку, і не завжди повязана із коханням... Самотність, самотність у кожного своя, адже в кожного є щось таке, чим не можна поділитись з оточуючим світом, а так хочеться. Самотність, самотність це переосмислення себе самого - чому так і як це можна змінити і чи взагалі можна змінити. Самотність, самотність вона після важких хвилин пригортає і голубить, а після радісних навпаки гірша злої мачухи - бє, колить, розриває і ненавидить... Багато можна про це говорити. У тебе вона така ця самотність, і я її поважаю. Я трохи збився у рядках: Та тОну в нім, хочеться щоб було - та тонУ в нім, подумай будь ласка А може це я помиляюсь Загалом сподобалось
Як далеко сягає коріння Вашого вірша: Дельфійський оракул, фалесівська школа і Сократ ще проповідували: "пізнай самого себе". Світло старих істин - найцінніший скарб всього людства...
Нарід буває різний... Звісно нас всіх обєднує певний менталітет, єдина мова, єдина батьківщина, єдина віра, але кожен з нас - Особистість і судити варто теж кожну особистість окремо... Ви знаєте, і серед нашого народу є співвіттчизники з хорошою долею... чому? і як? за які заслуги? чи подяки? це вже інше питання Спасибі за вірш.