Простирадлом ллянним розстелилась зима надовколо,
Всі обрАзи сховавши глибоко під білі сніги.
А ми ходим з тобою від тебе й до мене, по колу,
І не можем назустріч дороги одної знайти.
Вліво ти, вправо я, а між нами лиш крига й завії,
Чи вже ні? Чи ще так? Знову мучить питання одне.
І буває у душу такі закрадаються мрії...
Тільки розум чомусь їх від серця подалі жене
Дякую вам, п.Пилипе. Ой, в житті й не знати, що може статись.Можливо й таке
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні нас
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
у Вас 
1
Так, це важко, коли дороги близьких людей йдуть врізнобіч... 
