Простирадлом ллянним розстелилась зима надовколо,
Всі обрАзи сховавши глибоко під білі сніги.
А ми ходим з тобою від тебе й до мене, по колу,
І не можем назустріч дороги одної знайти.
Вліво ти, вправо я, а між нами лиш крига й завії,
Чи вже ні? Чи ще так? Знову мучить питання одне.
І буває у душу такі закрадаються мрії...
Тільки розум чомусь їх від серця подалі жене
Дякую вам, п.Пилипе. Ой, в житті й не знати, що може статись.Можливо й таке
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
Так, це важко, коли дороги близьких людей йдуть врізнобіч... 
