Римма Казакова В якусь хвилину невловиму

В якусь хвилину невловиму,

незаперечну  на роки,

я зрозуміла, що немила

не буду, певно, вже, завжди. 

Що був свист пуги, вились сіті

не світлих дат календаря,

та доброта немарна в світі

і співчуття теж недарма.

Життя  - не виставка, не сцена,

не безуспішність щедрих трат,

і коли щось і  є безцінне  -

серця, які за нас болять.

.............................................................

В какой-то миг неуловимый,

неумолимый на года,

я поняла, что нелюбимой

уже не буду никогда.

Что были плети, были сети

не красных дат календаря,

но доброта не зря на свете

и сострадание не зря.

И жизнь - не выставка, не сцена,

не бесполезность щедрых трат,

и если что и впрямь бесценно -

сердца, которые болят.

1978