своя - чужа де та межа? на віражі вогонь душі пітьму спалив любові злив чекає світ знайти б одвіт куди тепер? життя чи смерть? коли знайдемо свій едем?... знай - ти і я ось відкриття! вітри згори у простір рим вдувають суть - життя красу... а рай - колись... Душе, світись!
Злітайте у небо! Не нарізно – спробуйте вдвох, Тримаючись тільки за руки чи крила незримі. Ти – вітер у полі, ти – воля його незборима, Він – музика сфер, що ти виплеснеш завтра у риму, Ви - сон просто неба, що тихо нашіптує Бог...
Дякую, пані Катерино! Тема зараз дуже актуальна і болюча, та й не тільки нині... Ось завдяки Вам відшукав і читаю(ємо) пророчу поему Євгена Гусєва "І Ангел засурмив", є над чим замислитись...
Деколи варто залізти у тіло підлітка, аби пізнати справжній лик когось чи чогось... А вірш мені написався не від власного імені, він дещо іронічний... Дякую, Софіє, що почитала і за висловлену думку!