МІСТО МОЇХ МРІЙ

МІСТО МОЇХ МРІЙ

Там, де Бистриці в підкову

Оповили землю,

Між лісів та гір казкових

Стало місто древнє.

 Ця земля по вінця слави

Від князів й опришків.

Нема краще Станіслава,

Навіть схожих трішки.

 Тут віки спивають роси

І живуть мольфари,

Уплітають мавки в коси

Едельвейсів чари.

Сам Нептун у парі з Зевсом

Тут, здається, править,

Нема кращих зим та весен,

Аніж в цьому краї.

Солов’ї не так співають,

Сонце не так світить.

Може, це частинка раю

На цім грішнім світі.

Мій чудовий Станіславе,

Зірко Прикарпаття,

Пам’ять пращурів преславних

Час тобі вертати,

І наповнитись по вінця

Волею опришків...

Місто мрій моїх, іскрися

По-під небом чистим!