МІСТО
МОЇХ МРІЙ
Там,
де Бистриці в підкову
Оповили
землю,
Між лісів
та гір казкових
Стало
місто древнє.
Ця
земля по вінця слави
Від князів
й опришків.
Нема
краще Станіслава,
Навіть
схожих трішки.
Тут віки
спивають роси
І живуть
мольфари,
Уплітають
мавки в коси
Едельвейсів
чари.
Сам Нептун
у парі з Зевсом
Тут, здається,
править,
Нема
кращих зим та весен,
Аніж
в цьому краї.
Солов’ї не
так співають,
Сонце
не так світить.
Може,
це частинка раю
На
цім грішнім світі.
Мій
чудовий Станіславе,
Зірко
Прикарпаття,
Пам’ять
пращурів преславних
Час
тобі вертати,
І
наповнитись по вінця
Волею
опришків...
Місто
мрій моїх, іскрися
По-під
небом чистим!
|