Ламайте кригу всю ,нехай ні сніг ,ні холод ,ні надзвичайна твердість ,товщина її не стишать у пориві цьому ходу,і бій із кригою увіллє у пісні . Я тут про іржу подумав :
Пошерхле, геть облізле саме до рук полізло, шепоче щось - не змовкне у невпопад щось бовкне . Давно забуте фото я й не згадаю хто то, та сум опалим жовтнем на серці листком жовтим . -Летіло б ти за обрій Не порть же світлих мрій. Та фото шепче вперто : -ні ,парубче ,ти мій !
В цім світі житиму довгих віків На скільки вистачить моєго духу . Переживу ,людьми проклятих олігархів Та ними ж створену в ці дні розруху .
Коротке ж бо життя в багатстві А ще куціше в того ,хто накрав Здається тільки ,що у панства братстві Одні здобутки й стіл з усяких страв ...
Одіньте шкуру ,хоч на місяць з Лева Відчуйте смак ,що значить царювати ! А це –з дня в день і щосекундно треба За все підлегле царство пильно дбати ...
Ввесь час за трони золочені боючись В борні марудній час свій марнувати , Щоб образу царя не нашкодити граючись «Медведям і вовкам в щілини заглядати » .
То ж дякувати Богу я не Лев ,не цар , Та заживу тепер ,немов по –царськи, Прийму всім серцем щирий , Божий дар І духом з Вами поділюсь лицарсь
Пане Валерію ,Ви звали дикунку ,чомусь відгукнулися всі прекрасні ,цивілізовані дівчата ??? Мабудь ,Ви сотворили у вірші Мезозойський Рай . Одне -гей варто якось змінити ,чи виділити по-іншому -я не знав як його в якому роді сприймати в Мезозої ...
В шовкових травах змішаних із м*ятою Хлопчам малим ,упертим та мрійливим Валявся думкою охоплений крилатою : Кружляти в небі літаком ,чи птахом сизокрилим .
Дитячі мрії – світу найцінніший скарб . На них полюють безустанно хижі будні, Як рибку золоту –клешнями хитрий краб Так мрії ,в буднів сіті ,падають марудні.
Тож пастки відберуть в лінивих сизокрилості , В кайдани закують ,для мрій не мавших сил . Сміливим і дбайливим , впертим у мрійливості І Янголи з небес почеплять із любов*ю крил .
Виходу шукати в темній кімнаті -тяжко ,особливо ,коли вона без вікон .без дверей . А Україна -кімната -ящик . без духовності ( я не про церкви ,їх достатнто набудували ,щоб в них битися за автентичність ),закону ,конституції ,влади ... Мої вітання ,панові Тарасові ! Вибачте люди за моє непрофесійне творіння ,пишу лаконічні думки -не вірші,можливо в майбутньому осилю ази поезії ,а поки що " маємо ,що маємо ": МОЙСЕНІАДА. Тридцять шість віків минуло Відколи Мойсей Визволив з страшного рабства Пращурів єврей. Потім сорок років довгих У пісках пустель Водив Мойсей хороводи Єврейських дітей. Відстрадавши в тих скитаннях Ради вищих цілей Обраний народ із рабства Вже кумир всесвітній. В єгипетському у полоні Мрія виплекана , Щоб створити із раба Всесвітного пана...
Сьогодення України, Мовби в час Мойсея. Блудить Уряд України, Неначе в Пустелі... Піски – очі засліпили, Заложило вуха. Нічого вже українець Ні бачить ,ні слуха... Двадцять років !!! Половина,пустель епопеї В якій чітко сформували Розвиток євреї... Що пізнала Україна ? За цю половину. Чи породила ,чи виховала, Хоч одну людину? Ту єдину та праведну, Щоб серця ціною, Шлях до Сонця Проложила І ніччю глухою... У поводирів ,що топтались Ці роки на місці , Вітер пустель ,розігрався , Повидував мізки ... Мінімум ,ще сорок років В темряві блудити ? Треба ,тільки Україні Мойсея родити !!!
Гарний вірш ,мені подобається ,тож хочу свою лепту вкласти ,як новатор,саму першу в житті . мені здалося ,що тут можна поміняти трішки ,як Вам ? У роздумах,на око приміряє Заплутуючись в безліччі думок, Короткий шлях до читача шукає, Знімаючи з душі тяжкий ( міцний )замок .
Пані, Катерино ! Я не критик ,та скажу як відчуваю : Сповинув для мене і подібних мені набагато краще ,з душею Ангела ,а не тої ,що закриває . Тож чи вартує правильний ,досконалий наголос тієї Глибини вірша ,якою ,Ві його наділили ? Я не знаю ,який монстрик виявляє найвищу оцінку ,тому щиро дякую за прекрасного вірша .