До світанку розбуди ж мене ,матусю , Як в дитинстві приготуй круту яєшню. І криничної води дай но нап*юся , Все як і раніше ,рідна і сердешня.
Як у юності –піду я в луг косити трави , Світанок розірву зігравши лихо брусом в косу . Допоки перші півні просурмлять свої октави Косу дзвінку омию в срібну,прохолодну росу .
Лягатимуть в покоси трави соковиті , В шеренги ,наче військо перед боем . У щедрих росах місяцем сповиті Перемішаються одним, п*янким сувоєм .
Й букет пахучий з тисяч диво –квіток Узимку я матусиним коровам піднесу . Бо молочком вони частують наших діток , Тож хай пізнають й всю лугів красу ...
Щирий вірш, гарні образи... аж свіжоскошеною травою запахло так і хочеться впасти на той "п*янкий сувій", але над ритмом трохи треба попрацювати, відчувається "притягнутість" рим. Але не переймайтеся - не все приходить одразу.
Майже всі знають, що таке сіно, покоси, а ті, що виросли в селі, то поготів. Мені також сподобалася тема вірша, але раджу послухатися порад п. Світлани. Прошу не ображатися, але ми всі тут підказуєм, критикуєм і так вчимося.
Дякую ЩИРО ! Розумію всю суть критики -підказки ,за цим і заглянув до Вас на вогник ,мені ж вчитися і вчитися ... Виправлю ,матиму час .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
