Навіть захотілося з Вами в ту мезозойську еру.ПОдобається ця важлива тема, що засуджує напливи індустріалізації, глобалізації зі всіма її проблемами і впливами на суспільство сучасне, всі прориви в генній інженерії і так далі....Гарно знаходите вихід із тої "суєти суєт" Печера- ну звичайно, ПЕЧЕРА! вертаймося до чистих витоків і шукаймо правдивий шлях. 5
Спасибі, Роксолано! В цьому я ваш однодумець. Адже завжди є початок цивілізації, і її кінець. Ми робимо все, щоб цей кінець якнайскоріше наблизився. І що цікаво: всі про це говорять, але крім слів світові лідери ні на шо не здатні. А головна проблема - в моральній і духовній деградації, а не в розвитку науки і техніки.
Наче помандрувала у часі, гарно, аж картинки виринають з мезозойської ери, лише мамонта шкода, хай би паслася собі мирно тваринка на соковитих луках мезозою...
Молодець Валерій, класно вийшло, ну мені лише трошки невдалим показався 4 куплет, по словах римах і змісту (оце "гей", щось я не врубався, а може це мамонта так треба заганяти ), Але загалом, все дуже гарно вийшло, вклоняюсь перед вашим талантом.
Чому ГЕЙ? По-перше, народна пісенна традиція. Гей ніби вступ до якоїсь дії: "гей наливайте повнії чари..." Але тут ГЕЙ є ще й командою для великої рогатої худоби. Мамонт же великий? І бивні в нього є.
Захоплений Твоїм Твором! Дійсно - на Мабуть, далеко не треба ходити, адже, попри те, що люди нарахували собі двадцятку століть, ми багато в чому так і залишились кам'яними... Радий, що сюжетна лінія дещо перегукується з моїм віршем "Австралопітеки": Кам'яні міста, Скам'янілі люди, Серце, мов кіста, Паморочить груди. Утікає час, Під биття підборів, Все суцільний фарс, Крім ікон соборів. Неупинний дзвін КопійОк і центів, Поміж голих стін Позик і процентів. Перехід у Рай, Де все є і тепло, А, насправді, май Кожен свОє пекло. Ніби скрізь прогрес, Бази, банки, теки, А в душі – лік без, - Австралопітеки.
Звідкіля ж ми вихідці, Як душа не світиться Навіть в сяйві місяця? Чварами дух ситимо І лиш робим видимість, Що позбулись підлості. Очі хижо дивляться, Злість німа на вилицях, Що аж покосилися. Кров'ю окропилася, Сумом оповилася Ця земля без милості. Де дороги звивисті, Де вітри поривчасті Дмуть, немов в чистилищі. Виплекали хтивості, Втратили можливості, Мов не тим молилися.... Чи Господь не дивиться, Як ми відхилилися? Звідкіля ж ми вихідці?!
Пане Валерію,мені залишилось лише подякувати від усіх анумівців за прекрасну подорож в минуле,вірш СУПЕРНО ШЕДЕВРЕНИЙ(придумала для вас таке слово),всі отримали насолоду,а хто не прочитав,той багато втратив. :
Пане Валерію ,Ви звали дикунку ,чомусь відгукнулися всі прекрасні ,цивілізовані дівчата ??? Мабудь ,Ви сотворили у вірші Мезозойський Рай . Одне -гей варто якось змінити ,чи виділити по-іншому -я не знав як його в якому роді сприймати в Мезозої ...
Пане Романе, спасибі! Гей тут більше у значенні хворостинкою заганяти худобу у хлів (в даному разі - у пастку). Але ГЕЙ також часто звучить у народних піснях як спонукання до якоїсь дії.
Спасибі за прекрасний експромт! Я за вашою пропозицією готовий прийняти титул "Валерій Мезозойський". Ваш пом*якшений варіант цікавий і досконалий. Я задумався, чи не зробити його основним у подальших публікаціях вірша?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
