13 літ на чужині не минуло дарма... не хочеться такої гіркої долі своїм дітям... але щоб там не було - у нас мусить бути надія на краще попри всі важкі реалії нашого життя!
Жити лиш мріями - сумно, мабуть... Хай мрії всі навесні оживуть! Добрий у Вас, Ірино, вийшов вірш, лиш одне зауваження - "біль" на відміну від російської у нас чоловічого роду, тому вірно буде "болем", раджу переглянути в цьому місці і вірш засіяє...
Дякую, пані Галино, віршами можу "радувати" лише тоді, коли в розлуці з рідними, а коли поряд з ними - пишеться мало, хоч душа і співає... Весни Вам у Серці!
Так, ми також винні, але ж мовчати про власні проблеми і не визнавати своїх помилок - це прирікати себе і своїх дітей на жалюгідне існування ще на довгі роки. Чи Ви іншої думки, пані Ірино?
Приємно, пані Галино, бачити однодумців, які прагнуть кращої долі для рідної землі, та ще й намагаються щось для цього робити, а не відсиджуються мовчки по кущах...