Ти так бентежиш моє серце, що кров пришвидшує ходу,
скуйовджене в душі кубельце,
тривожить пристрасть молоду.
Печаль в словах моїх осіла,
в журбі весь погляд потонув,
не розцвіла, а захворіла,
неначе в прірву вітер пхнув.
Середина вирує з болем,
а зовні, щастя, обіймай,
солодкі почуття не вип'ю,
у мріях поживу сповна.
|