Весна усіх зігріє, хто серцем є відкритий до сонця і любові, до чарів цього світу, до ближнього, що прагне зігріти змерзлу душу, Весна зігріє тих лиш, хто її в серце впустить!
Дякую щиро, що зазирнули на мій вогник, пані Галино! Життя керує нами, як йому заманеться, ось знову виникла душевна потреба писати і відвідати рідне Анумо, якому я багато чим завдячую... Гарної Вам весни!
Я засинаю у човні - На антлантичн1й хвилі, Знову наснилися мен1 Ці рученята мил1. Куйовдять ніжно впертий чуб, Посмикуйчи вуха, Відчув метелик спраглих губ Вустами...ось так пруха! Готовий хвилями іти, А мо', й Чумацьким Шляхом, А звідти просто до мети - До Милої, без страху, Та розбудить підводний риф, Роздітись до тільняшки...
Чому завжди така ти різна? Часом черства, буваєш грізна, Наївна, добра, мов дитя. Чом хвилями у нас життя? В об1д з любов'ю звариш зупу, Вночі покинеш, сівши в ступу, Забудеш вірності завіт, Стриб на мітлу й гайда в політ... Хто ти - коханка чи сукуба, Чи доля, а чи, може, згуба? Бери з собою у політ, Ну хочеш - купим вертоліт?
Чому завжди така ти різна? Часом черства, буваєш грізна, Наївна, добра, мов дитя. Чом хвилями у нас життя? - В об1д з любов'ю звариш супу, Вночі покинеш, сівши в ступу, Забудеш вірності завіт, Ба на мітлу й гайда в політ... Хто ти - коханка чи сукуба, Чи доля, а чи, може, згуба? Бери з собою у політ, Ну хочеш - купим вертоліт?
Тож, Голубко,в пол1т у серця син1в дмухни в1длигу, Л1д душ 1х розтопи, щоб й духовний кал1ка оклигав... Роз1рвати к1льце, ск1льки можна терп1ти наругу, Як не зробимо це-то блукати в1ки знову кругом...
Перш ніж звинуватить когось в плагіаті - Подивіться Ви на себе уважне'нько, браття, Не шукайте в закамарках Ви "сніги вторішні", Зазирніть у свій "колодязь" й пишіть кращі вірші!
Вкраїно мила, ск1льки в тебе жита, Чом мов1 солов'їній не даш жити? Щомиті розпинаєш, мов Ісуса, За неї покарала не лиш Стуса. Яким же захистити словом-д1лом? І як прозріти людям оговт1лим, Вс1м тим, що розмовляють лиш "на фєнє", У кого аж по л1кт1 в крові жмен1?... Не варто нам мочити руки кров'ю! Здолаймо ворога так, як Ісус - любов'ю, І хай подавляться, ковтнувши таку мил1сть, А мов1 шати приготуємо й на вир1ст!...:up:
Спиваємо життя, немов вино із чаші, Спливають, як ріка дні незабутні наші, Лиш дзвони відмічають і ведуть їм лік, Із дня у день, із віку в неповторний вік... Чудово дзвони задзвонили, Катю, в Вас Так милозвучно й мідним громом- КЛАС!
Залиш мене життя, як він залишив- Без вибачень, пояснень, також жалю. Замовкни, серце- в його серці тиша. Не плач, душа, за нього завжди я молю... Таке закінчення гуманніше...А вірш щирий
Ростеш, Укране, не по днях , а по часах, Так і сонце швидко встане, правда в Україні гряне, Зникне військо препогане, прокляте в минуле кане, Воля в серці залоскоче, засіяють щастям очі, Радість душі оповиє,розіллється в голосах.
Знайти притулок за небокраєм- Найвища цінність. Коли не схибив- пізнаєш Раю Це- необхідність. Скороминуча у тому світі Розлуки вічність... Розправиш крила- гайда до світла І блискавично... Вічна пам*ять, мої співчуття.