О мово рідна, в сотий раз розп'ята, Знов виснуть над тобою руки ката, Стискають зашморг, щоб тебе не чути І дух твій закувати в рабські пута.
О мово, наймиліша в цілім світі, Зґвалтована, знекровлена, розбита, Роздерта ворогами знов на шмаття, Невже у забутті згориш багатті?
О мово люба, нищена віками, Не вперше пробивалась ти крізь камінь, З тобою й Україна воскресала. Здолаймо врешті вражу цю навалу!!!
|