А ти збираєш мудрість світу,
Літаєш в зоряній імлі,
Тобі скарбів замало світлих
На цій облудливій землі.
Привий й мені Ікара крила,
Де відшукати, скажи, скарб?
Мене немов плита накрила,
Без тебе - сум лиш з-під пера.
Закутий я, мов птаха в клітку,
В душі - тягар булих проклять,
Морозить спину навіть влітку,
Мов світ готує до розп'ять.
Вкради мене з Землі орбіти,
Не дай пропасти ні за гріш.
З тобою я - хоч на край світу,
Тож викрадай мене скоріш!
| 
та
у Вас 
0
