А ти збираєш мудрість світу, Літаєш в зоряній імлі, Тобі скарбів замало світлих На цій облудливій землі. Привий й мені Ікара крила, Де відшукати, скажи, скарб? Мене немов плита накрила, Без тебе - сум лиш з-під пера.
Закутий я, мов птаха в клітку, В душі - тягар булих проклять, Морозить спину навіть влітку, Мов світ готує до розп'ять.
Вкради мене з Землі орбіти, Не дай пропасти ні за гріш. З тобою я - хоч на край світу, Тож викрадай мене скоріш!
|