Любко, мені вже досить Скроні палити поміж вогнів. Серце любові знов просить, Хоч на вулкані, лиш би мені Знати, що я навік Твій. Зрозумій! Прагну вогню такого, Грів щоб, лишень не палив до тла. Наші з'єднались дороги, В мене є Ти і аж два крила, Лиш би нас доля не підвела На злам! Знову розлуки хмари, В серці печалі ідуть дощі. Ти застосуй свої чари, Моя Мольфарко, сяйво душі, Разом здолаймо життя віражі Мерщій!
Зоряним пилом притрушені шовкові коси, Погляд у погляд – наскрізь – від душі до душі. Кохання омиють весни самоцвітнії роси, І спогад сапфіром твій принц лиш тобі залишив. – Кохана! – в очах глибина і чарунок життя, Срібні далі, мереживо стежок й доріг. – Голубко, водоcпад твоїх кіс – сутність мого буття, Космос, Вічність і Вірність – атрибути любові – до ніг! – О мій любий! Це серце – мов келих іскристий вина, Що дарує солодку печаль й щастям сповнений сміх. Не барись, і устами із уст випий трунок – до дна! Ти для мене усе: ранок, сонце, весна, мій калиновий гріх… Так дві тіні вночі крізь тумани і зорі ішли, Пили весну до дна і збирали з яблуней цвіт. Та змережаний Сонцем й росою палац свій знайшли, Щоб залишитись там, забувши про всіх і про світ...
то трохи давнє і нередаговане, але про кохання...)
Ростемо, Романе!.. Читав твої останні вірші, котрі були розміщені на сайті, й одразу це помітив, відчув, відзначив... Кохання надихає, про те всі знають... Наснаги тобі...
Гріюсь теплом твого серця, Дивний вогонь з-під твоїх повік... Аж до самої смерті Тільки любов - то найбільший лік, Спраглій душі - життєдайний сік Повік!
Дякую,чарівникам й чарівницям Одне прошу- не сваріться...!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
