Вкраїно мила, скільки в тебе жита! Чом мові солов'їній не даш жити? Щомиті розпинаєш, мов Ісуса, За неї покарала не лиш Стуса.
Яким же захистити словом-ділом? І як людцям прозріти оговтілим, Всім тим, хто розмовляє лиш "на фєнє" І в кого від "бабла" аж пухнуть жмені?
Не варто нам мочити руки кров'ю! Здолаймо ворога так, як Ісус - любов'ю. Хай начуваються, ковтнувши таку милість, Ми мові шати приготуємо й на виріст!
|