..моя Вам відповідь чомусь перескочила донизу... ще раз скажу, коли така нагода, що Ваш експромт мені дуже сподобався.... суть схвачено і передано кількома рядочками... лірично і - прекрасно...
дякую Вам, люба пані Людочко... цікаві вийшли у Вас "тези" мого вірша...))) з цитуванням...))) оригінальний коментар Ваш і, як завжди, очікувано-бажаний... такий настрій у цих Ваших чотирьох рядочках - з романтичною зажуринкою...))) дякую!
дякую, що пояснили, чому кожна моя думка, будь де на цьому сайті висловлена, відслідковується вами і переслідується - сприймається вкрай вороже... ваша репліка (із Пилипа Тихого) в даній ситуації є дуже вдалим прикладом модальності мови - про що людина не говорила б - вона завжди говорить ПРО СЕБЕ...
на цьому "етапі" наш діалог я перериваю, як і мій інтерес до конкурсу... хазяйнуйте...
дошка пошани і пропозиція пана Стожара мають між собою стільки ж спільного, як сонет і частушка... думки, тобто спосіб мислення, справді не змінилися у багатьох людей... до речі, портрет на дощці пошани завжди супроводжувався грошовою премією, тому пропозиція пана Стожара і його опонентки аж нічим одна одну не заперечують... хіба тим, що пан Ігор пропонує емоційну нагороду (крім того - це ще й "фіксація учасників" літературного процесу в Україні в початку третього тисячоліття" (при всій умовності гри...), а там - гроші...