цей вірш свідчить щиро і відверто про ваше живе і доброзичливе серце, пане Мартине, про Вашу даровану Богом здібність любити, а тому співпереживати всьому живому. Такий талант набагато рідкісніший, чим навіть поетичний... гарний вірш ваш, а майстерність -- справа наживнА... дерзайте! наснаги Вам.
пане Мартине, зізнаюся, не зрозуміла, звідки у вас думка про кров... а втім -- у кожного свої асоціації... поезія -- це свобода, в тому числі й сприймати особисто... дякую.
спробуйте прочитати в ритмі мого "дихання"... думаю, десь ми з Вами в питанні наголосів не співпадаємо... усе стало б на місце, якби я прочитала вірша "вголос"... дякую за візит і турботливі поради. з симпатією -- автор.
всі ми -- Люди -- як смарагди... то ж, вдивляючись одне в одного, починаємо відчувати взаємну глибину... дякую, що завітали на гостину, пане Мартине...
злі сльози дістають всіх, тут Ви праві... з Вашого дозволу, нагадаю Вам відомий діалог Діогена і Олександра Македонського біля "входу" в глиняний водонос, у якому мешкав філософ: -- Все, що поросиш -- отримаєш (Македонський) --,..То відійди трохи вбік, бо ти мені сонце затуляєш (попросив Діоген). і жодних злих сліз... хоча, кожен знаходить те, що шукає... дякую...
дякую, пане Мартине! а як це зробити -- "виставити на АНУМО, для всіх"? що маєте на увазі -- проконсультуйте, як Ваша ласка, а то мабуть я кудись не туди вірші одсилаю...
мир-миром -- пиріжки з сиром... радію щиро, що врешті ви з віршем порозумілися... в такому гарному випадку будемо друзями -- усі троє -- Ви, вірш і автор... тобто, я. тепер уже не буду з острахом заходити на сайт, а з надією... побачити Вас...
пристрасно-назламно-пекуче-сповідально... з вірою і надією! "...Нерозквітла любов, непромовлена в небо молитва..." -- сильно...
"...Прориваюсь крізь хащі самотньо-схололого світу, Попри все сподіваюсь на трепетне диво із див..." -- дива трапляються з тими, хто в них отак-о вірить...
ду-уже чемно вибачаюсь... підсліпувата трохи... сподіваюся, моя некоректність хіба трохи насмішила Вас... дякую за уточнення, і за дружелюбний тон... іще раз --
готується наречена до вінчання білого... прийде... все одно відлік почався -- завтра залишиться вже 89 днів до весни... дякую за сотворчість! і співпочуття...
та не мучтеся так, не страждайте -- не сприймається -- не читайте... чи маєте потребу поплюватися отрутою? полегшало? і то добре... от би Вам іще нагайку... чи ревОльвера...
актуальність... перший курс факультету журналістики... поезія актуальна завжди... дякую, пане Akademik787, за мудрість вашу... знаю і я таких, яким смішною здається і прагнення наше до незалежності, і історія трагічна наша... нехай вже... Бог їм судія, рабам, що цілують пристрасно налИгача... такою фігурою я бачила б символ України на Хрещатику, а не ту невиразну, по радянському щасливу, з традиційним снопом золотого збіжжя... ("кормилица"... ) хоча, мій варіант був би, мабуть, занадто трагічним... у крайньому разі -- це символ і він до вас промовив, до серця Вашого... сподіваюся, біль у грудях минув?... фізичний біль, бо сердечний -- поки ми, поти й він з нами...
люба Roksо, приємно чути гарні Ваші, розумні і впевнені слова... утричі приємно знати таку думку, відчуваючи безпомильно, що належить вона людині, яка є ОСОБИСТІСТЮ. Вільній! від оманливої влади авторитетів... (при нагоді гляньте попередній коментар -- он до чого діло дійшло...) То дякую Вам щиро -- повторно, і постократно... В.С.
я -- профі, поезія -- це свобода, може, єдина доступна в перевернутому нашому світі... спонтанність -- єдина ознака творчості, решта -- від лукавого. Вірші приходять самі і самі обирають собі форму втілення. Я -- секретар,перекладач -- з їхнього виміру в наш... я їм не заважаю. то хто такі -- профі? і чому Ви хочете довіряти їм більше, чим мені -- АВТОРОВІ?.. питання смакУ...
то ще не найстрашніше... гірше, як одразу ж по полиці мацяти починають... я так часто окуляри розшукую, коли вони на носі в мене тихо і непомітно сидять
насмішили мене коментарем Вашим... пластмасові голови не схиляються перед віршами -- виключно перед блиском стразовим... Дякую, люба пані Валькіріє... надихаєте Поета...