пані Oksankо, вдячна Вам за слово Ваше... так я люблю на трави дивитися, такі вони прекрасні - що аж "з"їла б", щоб у себе остаточно увібрати радість буття наївно-чисту таку... але їм я їх - очима, отже душею... це похивніша "трапеза" набагато...)))
ТУТ ДУЖЕ-ДУЖЕ ЩИРІ ПОЧУТТЯ І ТОНКІ ПЕРЕЖИВАННЯ... і все правда... тому, правити якісь там можливі дрібниці, пані Галю, це все одно що у приватній з Вами задушевній розмові підправляти Вам інтонації чи звороти...
"зіркаті твори" - думаю, пан Igor Korniychuk (він же Ігор Стожар) має на увазі твори без назви, а через тризірочку, а не "зіркаті" за смислом...))) ну, я не настільки принципово "не читаю" віршів без назви, але назва часто несе додаткову емоцію... інколи навіть зовсім самостійну... але - інколи назва не приходить, тому, як тимчасовий "засіб" цілком допустимі "зірочки"... правда, як сказав колись одий знайомий дантист - "нема нічого постійнішого, чим рішення тимчасові"... - (я жартую трішки - бо гарне товариство тут зібралося...)
черпаю жменями зіркові руни –
у пригорщах гойдаються зірки… - а в цих вдох рядочках - уся "картина світоустрою" - як на моє сприйняття... при тому - надзвичайно цікаво мені те, що ця "тема" мала прозвучати у моєму "У ОЗЕРІ" - там зірки - усе всіяне ними склепіння небесне (Всесвіт) мали "купатися" у озері і одночасно ж у зіницях людини, яка лежить на воді горілиць і дивиться в небо - над нею зірки, під нею зірки і в ній самій - отаке всепроникнення малося на увазі у першозадуму моєму... оскільки вірш "слизнув" трохи "по своєму", то Ви, пані Людмило, ніби додали той масштаб, який і мався на увазі "в тайні"... отже - всевзаємопроникнення....)))
люба пані ЛюК, якщо Ваш відгук - експромт - то, скажу Вам без жодних сумнівів - це прекрасний самостійний і повнокровно-живий вірш... я поставила б його у "низку" - він класний... (долоні можна на пригорщі(пригоршні) поміняти - але це, звичайно ж, виключно смакова порада...)))