Сб, 23.11.2024, 03:14
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про eмiгрантів
 

Земля просякла кров"ю

Я пробігаю  крізь  сутність  Америки,
    Що  перешпилює   небо  будівлями,
         Ширяє  вітер ув  очі  еклектику,
               Що дріботіє у людях  повсюдно...

Я пролітаю повз ситу  істерику,
    Що в моніторно-комп"ютерних настроях
         На металево  пробарвлює   етику-
              Свою  ментальність  оздоблює  ртутно...

Я  переходжу  крізь ті декорації
    У світових  театральних  сценаріях
        Де грати в правду немає  вже  рації,
                       А грати треба  нечесно  і брудно...

От серед  тих хмаросягів, мов драмою,
     Стають  невпинно  картини з минулого,
         Спливають постаті   в полум"ї    лавою-
              Сюжети  давні      й живі      абсолютно.

Немовби  кадри  біжать  голограмою,
    і зафоновують   в день,   у   сьогоднішній,
          Голосять  душами,  мовби   загравою -
                 Часи звиваються в герці   надсадно.

Літають  коні крізь мене  минаючи,
      І племена    переоходять,  і   воїни
              Та індіанська  земля  проклинаючи,
                   Б"є  водоспадом,  ричить привселюдно!

Своїми надрищами  вулканічними,
          Всіма мембранами  дикої  фауни
                   І ще печерами   гір акустичними-
                      Вібрує в розпачі гнівно  й торнадно!

Струмує в мене  той  біль  незагашений,
     Пече  в клітиночці  кожній пульсуючи,                             
          Кульмінаційно! В мені  завороженій
            Зажив народ вже котрого   й  нечутно.

Огайо болем зшаліло  бунтується
      На дні  ховаючи стріл  наконечники,
         А календар, що від Майя  кодується-
               Життя  хвилини  підлічує  стратно...


                          2 ч.

Там були люди осяяні волею,
  Стежками діти ганяли розбурхані,
       Родився день під зорею, під новою
            І роси спали на травах  тендітно...

А  доля ткала  строкаті  їм вироки...
    Не можу  втямити: як  це так сталося?
          Що вої  Сіу  і знаючі  Черокі,
                що в слові й ділі у них було   гідно...


Були знаннями пронизані звищими
      І по слідах  знали звіра предикого,
          По квітах зламаних, гілках понищених
                Передбачали  скрізь ворога  спритно...

Чому  ж вони   не розчули   про наступи???
    Не зняли  скальпа,і шкуру не видерли???
          Тому  брутально- чужинському  накипу
                 Не відсікли метастаз  безпощадно???

А ось тепер  крізь  будинки  й "Макдональдси"
   Пливе   крізь траси  далекий  той  ВІДГОМІН
       Племен, що зникли- чи просто  "зійшли  на пси"-
                В прийдешнє  зириться   так    безнадійно...

                          3  ч.
Я аж отерпла отам серед  вулиці:
   Закрила очі, здійнялась  вихором,
        Аж  спохопилися   дикії  горлиці-
             Від  моїх дум відсахнулися   пружно...

Із потойбіччя  завіяло протягом-
   Моя реальність, - віддалене  дзеркало...
        Крізь  цілий  Всесвіт   метаюся   спалахом-
              Життєві   рейки  летять  непомітно...

Живий  хронометр  вирвався в  сонячнім
    Сплетінні   духу і  тіла  -розхитаний...
          В потоках  часу,  в екстазі  безпомічнім
               Іду на світло- лечу  безтурботно...!

На зустріч близиться лик- Могикановий,
      Отой  останній...ще й руку простягує...
          Здіймає  шторм, навісний  океановий-
                І я зникаю у хвилях   самітньо...

Перепливаю  в долоні  шаманові-
     Він  погляд  тулить  на моє  ізявлення.
           -Ти бачиш  нас, де прийдешні часи, нові???
                -Скажи: чи зникнемо ми там  безслідно???


Я перед ним виростаю  у постаті
   вже не в долонях його, а у вогнищі,
     В магічних звуках, в пісенному розкоті,
                  Переступаю    портал    непомітно ...

Тремчу, мов  тінь  в його вибляклих  мріяннях,
  А моя  відповідь    голос  зотратила,
       Ще й  у часах позаплуталась сплетених,
           Питання ...відповідь дати  потрібно...!

Та раптом ворог із неба громицею
       Нежданно зброю націлює  з розмаху
             Смакує смертю...! не нехтує Жрицею...!
                   Та куля в спину!  Той вистріл підступно..

Надходить страхом на плем"я  розгублене
   Із рук шамана спадаю ослаблених
       Собою   кулю  заловлюю збурену
           Свідомість  никне... я  бачу  все смутно...

Вона летить   крізь плече моє зболено
     Я -просто дух  і мені  вже байдуже все
          Та тільки кров, наче море засолене
                Скропило  землю   довкіл   обоюдно...

Усе  потьмарилося і розверзлося
     Відкрила  очі:  Мангетен, дороги даль
           Прийшла до тями... ну як воно сталося?-
               І  дріботіє знов людом     повсюдно...

Та тільки  совість  хвилюється річкою...!
   Я розбиваюсь  об  землю  Америки,
       Що  в День   Подяки  жирує індичкою,
              МОВ  ЧОРНИЙ  СМІХ  ІСТОРИЧНИЙ-  ДОСАДНО!!!

Додав: Roksa (28.11.2011) | Автор: © Роксолана Вірлан
 
Розміщено на сторінці: Вірші про eмiгрантів, Вірлан Роксолана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2338 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 16
avatar
1 Davudenko • 08:16, 28.11.2011 [Лінк на твір]
пані РОКСОЛАНА. ДО ВАС З СЕРДЕЧНИМИ І ЩИРИМИ ПОБАЖАННЯМИ. confu9 confu9 confu9
avatar
6 Roksa • 17:09, 28.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую, п. Іване, за Вашу увагу!За добре слово! yes
avatar
2 Medbrat • 08:33, 28.11.2011 [Лінк на твір]
confu9 confu9 Тра подумати happy happy
avatar
7 Roksa • 17:10, 28.11.2011 [Лінк на твір]
Подумай ,Сонце, подумай! Дякую, що читав! yes up
avatar
3 LedyDelfin • 08:42, 28.11.2011 [Лінк на твір]
серйозна тема... з багатьма історичними паралелями... "День Подяки ЖИРУЄ індичкою..."
avatar
8 Roksa • 17:18, 28.11.2011 [Лінк на твір]
На жаль, Валентино, таки дійсно Америка жирує індичкою і не тільки.Це свято приклад дволикості бутафорського святкування і підооснова його надто кервава - саме це і є боляче. Колись, у складі "союзу", наш люд святкував купу таких свят, рудинетом залишилося нам у спадок і сьогоденне 8 березня. Я проводжу паралелі- це не є безпідставно! Є над чим думати! Дякую, що чтали цей немалий твір!
avatar
Роксолано, я наче прожила за одну мить усе твоє життя разом з тією Америкою... давно такого СПРАВЖНЬОГО не читала... Дякую тобі за те, що ти ТАКА є!!! console
avatar
9 Roksa • 17:19, 28.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую Богові, що десь, на іншій сторону планетки, є людина яка мене розуміє лишень з найменшого поруху слова! Дякую Тобі, Валькіріє! yes
avatar
Йдем манівцями, немов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Навіть до власного болю звикаємо.

Бродим, безликі в безумстві, отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.

Совість вважаємо річчю примарною,
Зрадами ситимось, бідами маримо –
Наче хтось злими усипав нас чарами.

Громи небесні по грішниках вдарили,
Сонце сховалось за чорними хмарами,
Піниться небо в палаючім зареві.

Може, це ангели нас відрікаються?
Марно на прощення люд сподівається –
Душі загублені в рай не впускаються.

Боже, за що так жорстоко нас скарано?
Носимо в душах облудливість Каїна...
Час вже спинитися, час вже покаятись!
avatar
10 Roksa • 17:35, 28.11.2011 [Лінк на твір]
Вже час спинитися! Вже час покаятись!
Щоб у зневірствах на клапті не скраятись!
Час не боятися! Час опиратися
Чорному Дієві, сірому в ратицях.
ЧАС!
avatar
Самотність кригою скувала мою душу,
Печать мовчання на вустах лежить кривава.
Я на шляху свій камінь відчаю не зрушу,
Давно збагнула, що життя – це не забава.
Живемо ми, щоб Істину пізнати,
Та хто ж її в пустелях світу бачив?!
Ідем з надією – знаходимо лиш втрати,
Прозріти прагнем - уподібнюємсь незрячим,
Добро саджаєм – виростає зла колосся,
Любов плекаєм - а ненависть в нагороду.
Чомусь так в світі незбагненно повелося,
Що саме зло ввійшло сьогодні в моду.
Не знаєм, що за рогом нас чекає,
А, може, це на краще? Час покаже.
Підступно вітер в спину нас штовхає –
В обійми друга, а чи знову в лігво враже... shy
avatar
12 Roksa • 23:56, 28.11.2011 [Лінк на твір]
"Давно збагнула, що життя – це не забава.
Живемо ми, щоб Істину пізнати"
...........................................................
Правдиво сказала, Наталочко, а от багацько Американців, та й емігранітв, не хочуть знати правдивої історії про цю країну.Новітні вчені історики довели, що проти iндіанців був проведений геноцид( просто тема геноциду болюча для багатьох народів, лишень для держав- Монстрів- є невигідною)
avatar
13 metman17L • 01:30, 29.11.2011 [Лінк на твір]
Серйозний вірш, а точніше поема. Глибокі судження. Важко в усьому людині розібратися. Благодать на тим, хто сприяє в цьому - становленні істині. smile
avatar
15 Roksa • 19:20, 29.11.2011 [Лінк на твір]
Так, Василько, часто ми бачимо тільки хвостик від істини, як від комети, що прошмигнула у просторі космосу, залишивши свій невидимий слід.Дякую, що читав і переникся твором!
avatar
14 InhearT • 18:40, 29.11.2011 [Лінк на твір]
пані Роксолано, мені дуже сподобався цей філософський і неординарний вірш..))
"Я пролітаю повз ситу істерику,
Що в моніторно-комп"ютерних настроях
На металево пробарвлює етику-
Свою ментальність оздоблює ртутно..."
сильно..))
10- 10- 10-
avatar
16 Roksa • 19:23, 29.11.2011 [Лінк на твір]
Рада бачити тебе, Іване, на сторінці свого твору.Мені дуже приємно, що цей твір залишив слід- для мене це найбільша нагорода! СпасиБі!
yes


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz