у вітринах дорогих магазинів на вулицях і проспектах великих міст, стоять відверто на повний зріст, в позах заклИчних, у розмаїтих вогнях електричних, модно вбрані символи часу нашого – безголові манекени пласт-масові.
трудяться за лаштунками тонОваними в сутінках несвідомих заплічних справ трударі: ідуть «на ви» -- обтинають нам голо-ви...
ляльки безголові – ми не спохопимося з відразою якогось разу у гонитві за блиском стрАзовим і не згадаєм, як до початку Ери пласт-масової юрми – були колись сотвОреними подібними Богу людьми….
мовчки доводять тоновані ляльководи, що без голів престижно… бо така вона – сама остання мода…
і нам безголов*я ніби-то дуже личить… пласт-масові голови наші, як порожні глеки, поблискують недалеко на окремій полиці – красиво і зручно: потверджуємо привабливі переваги волосся і поглядів штучних.
…а в парках і скверах великих міст, на тлі дубів кремезних і тендітних беріз, як непохитні мури, стоять суворі гранітні фігури… прагнуть поглядами скам*янілими людської жертви – будьте готові! пласт-масові, безголові, за наказом тонованим – добровільно мерти…
насмішили мене коментарем Вашим... пластмасові голови не схиляються перед віршами -- виключно перед блиском стразовим... Дякую, люба пані Валькіріє... надихаєте Поета...
то ще не найстрашніше... гірше, як одразу ж по полиці мацяти починають... я так часто окуляри розшукую, коли вони на носі в мене тихо і непомітно сидять
я -- профі, поезія -- це свобода, може, єдина доступна в перевернутому нашому світі... спонтанність -- єдина ознака творчості, решта -- від лукавого. Вірші приходять самі і самі обирають собі форму втілення. Я -- секретар,перекладач -- з їхнього виміру в наш... я їм не заважаю. то хто такі -- профі? і чому Ви хочете довіряти їм більше, чим мені -- АВТОРОВІ?.. питання смакУ...
люба Roksо, приємно чути гарні Ваші, розумні і впевнені слова... утричі приємно знати таку думку, відчуваючи безпомильно, що належить вона людині, яка є ОСОБИСТІСТЮ. Вільній! від оманливої влади авторитетів... (при нагоді гляньте попередній коментар -- он до чого діло дійшло...) То дякую Вам щиро -- повторно, і постократно... В.С.
Ви ,дівчата схилили голови , а я взагалі ,чуть ввесь не закляк ... З третього разу ,як по діда Панаса сказу Вичавив з себе відразу -тоді і зрозумів суть ,зразу !
Але хто його перечитуватиме ,щоб зрозуміти ? ПЛАСТ-МАССОГОЛОВІ ? Складно ,та круто закрутили голови ,якщо і далі в такому напрямку писатимете ,то революцію викличете ,неодмінно ,десь біля 3012 року у ПОЛІУРЕТАНОВОМАССОВОГОЛОВИХ . Вірш -не вірш ,просто диво -нівроку !
та не мучтеся так, не страждайте -- не сприймається -- не читайте... чи маєте потребу поплюватися отрутою? полегшало? і то добре... от би Вам іще нагайку... чи ревОльвера...
Я вибачаюсь за свій розв*язний стиль коментаря . Вірш мені сподобався насправді ,але і правда -не з першого разу ! Бо не шукав думки а хороших слів з початку . На кожен твір потрібно ж настроїтись ,а ще краще ввійти в шкіру автора ,але це вже не всім дано .
Я -не насміхався ,правду писав ,що складно було з першого разу ввійти в образи ... Це ж зовсім різне ,чи ,Ви іншої думки ?
мир-миром -- пиріжки з сиром... радію щиро, що врешті ви з віршем порозумілися... в такому гарному випадку будемо друзями -- усі троє -- Ви, вірш і автор... тобто, я. тепер уже не буду з острахом заходити на сайт, а з надією... побачити Вас...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
насмішили мене коментарем Вашим... пластмасові голови не схиляються перед віршами -- виключно перед блиском стразовим... 
то ще не найстрашніше... гірше, як одразу ж по полиці мацяти починають... я так часто окуляри розшукую, коли вони на носі в мене тихо і непомітно сидять 
