Відцвірчало літо, відцвірчало.
Подалося степом навпростець.
Ти – моє божественне начало.
Ти – мій несповіданий кінець.
Вересень -- аж знігавсь, як дитина.
Перебралися до раю цвіркуни.
Ти – моя далека батьківщина,
Невтоленна спрага далини.
Грає вітер на бандурі степу
Щось до болю рідне і сумне.
В вихорі житейського вертепу
Ти, немов струну, ввірвав мене.
В грудях дзвонять поминальні дзвони.
Білий дух виходить з синіх плес.
Вірую в божественні Закони,
Вірую в Христа,
бо Він –
воскрес.
дякую Вам, люба пані Людочко... цікаві вийшли у Вас "тези" мого вірша...))) з цитуванням...))) оригінальний коментар Ваш і, як завжди, очікувано-бажаний... такий настрій у цих Ваших чотирьох рядочках - з романтичною зажуринкою...))) дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
1
