Відцвірчало літо, відцвірчало.
Подалося степом навпростець.
Ти – моє божественне начало.
Ти – мій несповіданий кінець.
Вересень -- аж знігавсь, як дитина.
Перебралися до раю цвіркуни.
Ти – моя далека батьківщина,
Невтоленна спрага далини.
Грає вітер на бандурі степу
Щось до болю рідне і сумне.
В вихорі житейського вертепу
Ти, немов струну, ввірвав мене.
В грудях дзвонять поминальні дзвони.
Білий дух виходить з синіх плес.
Вірую в божественні Закони,
Вірую в Христа,
бо Він –
воскрес.
дякую Вам, люба пані Людочко... цікаві вийшли у Вас "тези" мого вірша...))) з цитуванням...))) оригінальний коментар Ваш і, як завжди, очікувано-бажаний... такий настрій у цих Ваших чотирьох рядочках - з романтичною зажуринкою...))) дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
1
