Відцвірчало літо, відцвірчало.
Подалося степом навпростець.
Ти – моє божественне начало.
Ти – мій несповіданий кінець.
Вересень -- аж знігавсь, як дитина.
Перебралися до раю цвіркуни.
Ти – моя далека батьківщина,
Невтоленна спрага далини.
Грає вітер на бандурі степу
Щось до болю рідне і сумне.
В вихорі житейського вертепу
Ти, немов струну, ввірвав мене.
В грудях дзвонять поминальні дзвони.
Білий дух виходить з синіх плес.
Вірую в божественні Закони,
Вірую в Христа,
бо Він –
воскрес.
дякую Вам, люба пані Людочко... цікаві вийшли у Вас "тези" мого вірша...))) з цитуванням...))) оригінальний коментар Ваш і, як завжди, очікувано-бажаний... такий настрій у цих Ваших чотирьох рядочках - з романтичною зажуринкою...))) дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
