На колір і смак - товариш не всяк. Але приємно чути в свою адресу подібну критику, особливо від людей, котрі справді розбираються у літературі. Адже я в цьому ділі новенька і ще як слід "не набила гудзів" у прозі, вірніш, тим більше у прозі, тому що рифми підкоряються мені значно успішніше за абзаци.
Особисто я люблю дві категорії віршів - ті, що змушують задуматись і ті, завдяки яким ти викидаєш з голови усі думки. Перша категорія це переважно філософська лірика, а друга вкраплюється у решту видів поезії. Але чомусь мені завжди легше писати перше,щось серйозне, з "накрученою" тезою.
"Шукають нам" це не механічна помилка, мається на увазі, що осінь, як красива жінка, робить певною мірою такими ж красивими людей, котрі її люблять. Займеннник "ми" у цьому вірші має на увазі спільноту людей, котрі черпають натхнення у осінніх барвах " шукають нам в серпанках кольорів".
Воно то начебто і правильно, але не знаю чи фраза "не введи нас у випробування" буде звучати природньо. Спокушає якраз таки нечиста сила, а людина у молитві просить в Бога сили не піддатись цій спокусі. Саме це я мала на увазі.
Чудовий вірш! З рядочків видно, що ви, пані Роксолано, таки полюбляєте готувати Ця поезія несе у собі якусь домашню атмосферу, затишок і водночас веселість і бадьорість думки.
Спасибі. Так і є Мені тут дуже подобається тим, що тут багато ну дуууже файної поезії, є на кого рівнятись і з кого брати приклад, зокрема багато можна почерпнути з вашої творчості.
В певній мірі так. Просто якщо оцінювати поверхнево, то тези вірша є дитячими " ..Ви знаєте, тополі вчили пісню ту, що співаєм нишком при зорі..." проте суть вірша є вже певним чином дорослою. Така собі підліткова тематика - говоримо, як діти, але мислимо, як дорослі.
У цьому вірші щось таки є проте коментарі під твором є значно змістовніші за сам твір. Віршу бракує родзинки. Зміст хороший, але рифми дещо стандартні.