Я так хотіла написати казку, Де так синхронно магія звучить, Де сірі будні розміняли маску Й тепер вартують сокровенну мить. Де у долонях польових росичок Є загадки нескорених вершин, Де можна щастю наплести косичок, Забрать додому радості аршин. Таку, щоб перечитували на ніч Дорослі мами чемним дітлахам, Щоб смуток чийсь одержував параліч, Щоб серце просто вірило рядкам. Аби удачі принесла підкову, Лишень щоб не забулось, пройняло. Але для казки треба тільки слово. Для правди необхідне ще й тепло.
Щиро вдячна, за такий теплий відгук, адже одне із найголовніших завдань кожного поета - "рядочком зачепити за живе". Якщо це дійсно так, то я рада, що старання таки недаремні.
Вікторіє, я, не задумаючись, ставлю 5!) дуже радий що відкрив Вас для себе як автора)) На мою думку, навіть деяким титулованим лідерам сайту варто прочитати цей Ваш твір, щоб задуматись... щиро, цікаво, гармонічно..тільки порадив би все ж отой "відчАй" якось замінити..може краще "щоб смуток чийсь одержував параліч" або ще якось..
Про "відчАй" ви дуже вдало зауважили, тому так і зроблю. А щодо ваших компліментів, то: По-перше, щиро вдячна за ваші теплі відгуки. По-друге, я безмежно рада, що відкрила для себе цей сайт, а заразом дізналася про сотні, воістину талановитих, людей. По-третє, завжди приємно відкривати щось нове
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
