Читаючи вашу поезію мимоволі приходять на думку слова Поля Верлена: "Найперше - музика у слові". Дійсно, ви втілюєте цей "заповіт" в життя, передаючи красу світу вишуканістю слова.
Пані Роксолано, ваша майстерність просто вражає! Твори з-під вашого пера не можливо сплутати з поезіями інших авторів. Щодо цього вірша, то дуже сподобався центральний образ.
Можливо ви й праві, адже який купець - такий й товар. Але думка про певну примітивність сучасної літератури напрошується сама собою, коли поверхнево її оцінюєш. А можливо слід черпати глибше.
Дякую, пані Катерино за прочитання. Тема, зачеплена у творі, дуже турбує мене, адже дуже прикро що сучасна література фактично не створює глибоких творів, а класика, на жаль, так і залишається прерогативою минулого. Всі чіпляються на масову культуру, як більш "ходовий товар", плутаючи культуру з комерцією. І звісно, що дуже і дуже хочеться дотягнутись до таких висот, аби змогти створювати елітарні літературні твори. Можливо цей етюд в майбутньому буде лише частинкою великого твору, але це вже пізніше.