Нескорена, нездолана, не вбита,
притлумлена, понівечена вщерть,
розхристана, просвічена, як сито
прозора і примарна ніби смерть.
Така ж, як смерть холодна й невблаганна,
нечаста гостя , зайда серед зайд,
сліпа й кульгава, бідна, безталанна,
життя гравцями загнана в офсайд.
Тобі немає місця в лоні долі -
людської правди вирвана струна...
Без тебе світ - що прісний хліб, то солі
на рани сип, щоб виїла вона
для тебе місце у німому серці,
у воду сип, що ув очах бринить...
Ретельно замуровані бо дверці
в тюрму душі, де янгол Божий спить...
Збуди його, тобі-бо ймення - совість,
бо ти його скалічене крило,
допоки править серцем випадковість -
до того часу балом править зло.
| 
у Вас 
0
